Глава 39

Кирил
Я гнав як божевільний, рухомий лише одним бажанням, швидше побачити її. Ні про що інше думати не міг, аби встигнути вчасно, поговорити, переконати в серйозності намірів, у тому що вбивати життя, що ледь зародилося, не варто. Я чудово усвідомлював ступінь своєї провини, що цілком можливо я перекреслив її плани на життя. У мене немає виправдання, мені поруч із нею начисто зносить дах, у голові б'ється тільки одна думка – показати що вона моя, зробити її своєю, навіть якщо вона цього не хоче. Але розумів що не зможу так з нею вчинити, і якщо цього разу прожене, знову піду, здохну від туги, але піду. Усередині теплилася надія, що буде поруч, що їй без мене так само погано, як і мені без неї.
У місті був пізно вранці, треба б додому заїхати, хоч би душ прийняти, від мене несе підвалом Лугара, але розумію що часу немає, треба швидше. Підбурюваний наростаючою тривогою приїхав до вже знайомого під'їзду. Злетівши на потрібний поверх втопив кнопку дзвінка, за дверима почулося невдоволене бурчання.
-Хто?
Відразу впізнав голос матері Карини, якось мені вже довелося з нею поспілкуватися.
-Я до Карини.
Вона причинила двері, але ланцюжок так і не зняла, хоча при необхідності мене це навряд чи зупинило б.
-Це ви? - вона безсумнівно мене впізнала. - Але Карини немає.
Напружився, мене злегка збивав з пантелику запах який доносився з квартири - запахи їжі, жіночіх парфумів і миючих засобів. Від цієї різноманітності щипало ніс, хотілося якнайшвидше піти.
-Підкажіть, де я можу її знайти?
Вона трохи насупилась, сумніваючись, чи варто говорити.
-Я не знаю ... - почала жінка, підтверджуючи мої побоювання.
-Прошу вас, скажіть. Вона вже повернулася з клініки?
Жінка невпевнено кивнула.
-Повернулася. Звідки ви знаєте?
Розповісти всього не міг, але мені просто потрібна була її довіра.
-Я допоміг їй у тій ситуації.
Мати Карини зміряла мене уважним поглядом.
-Наскільки знаю вона знову поїхала до лікарні. Їй треба вирішити якесь питання.
Серце ухнуло в п'яти, я здогадався про яке питання йдеться.
-Дякую - крикнув уже на бігу, сподіваючись тільки на одне, що за вирішенням питання вона звернулася до тієї ж клініки.
На місці я був уже за п'ятнадцять хвилин, але все одно спізнився. Я це зрозумів, коли побачив як задоволена дівчина виходить із кабінету, все всередині рвало від болю, цього не може бути. Вона не може мене настільки ненавидіти, щоб убити нашу дитину.
Медсестра вискочила з-за ресепшена, щось лепечачи і намагаючись перекрити коридор. Мені було начхати як на її дії, так і на слова, здавалося ще трохи і я зірвусь.
До фізичного болю хотілося підійти до Карини, притиснути її до стіни і нарешті залишити мітку, настільки глибоку, щоб одразу ставало зрозуміло, кому вона належить. Вона боялася і злякано тремтіла, я відразу це зрозумів варто було доторкнутися до неї, в ніс вдарив різкий медикаментозний запах. На блідому обличчі різко контрастували синці, руки засвербіли відірвати всі кінцівки виродкам, що зробили їй боляче, стало навіть трохи шкода, що вбив їх так швидко.

Карина
Втомлено відкинулася на сидіння, заплющивши очі.
-Відвези мене додому.
Почула скрип шкіри, якою було обтягнуте кермо.
-Ні.
Розплющивши очі в упор подивилася на чоловіка з вперто стиснутими губами.
-Що значить ні?
-Значить саме те, що я і сказав, що незрозумілого в цих двох літерах?
Ось чому іноді він буває таким лапочкою, а іноді справжнім цапом.
-Кирило, я хочу відпочити, тому відвези мене додому.
Він завів машину і обережно виїхав на дорогу.
-Відпочинеш, обіцяю поки що не чіплятися. - його губи розтяглися в широкій усмішці.
-І куди ти мене везеш?
Тривоги не було зовсім, я точно знала що з ним мені нічого не загрожує, хіба що наповнені пристрастю ночі, і цілком можливо не тільки ночі, враховуючи темперамент перевертня. Але все ж таки мама переживатиме, та й тато завтра має приїхати. Що й озвучила напруженому лису, який косив на мене очима, немов чекаючи що ось прямо зараз я вистрибуватиму з машини. Кирило знизав плечима, даючи зрозуміти, що не бачить жодних проблем пов'язаних з моїми батьками.
-Подзвони мамі, попередь що сьогодні не приїдеш, а завтра разом поїдемо до них, якраз представиш мене.
Чоловік кинув на мене черговий погляд, чекаючи на протести. Він поки що ще не зрозумів, наскільки встряг, і хто ще з нас про помилування благатиме. Я не збиралася більше тікати.
-Чому ти вирішив що я зробила аборт? - мене справді хвилювало це питання, здавалося життєво необхідно почути на нього відповідь.
-Тому що твоя прихильність до мене набагато слабша за мою. Я вирішив, що ти хотіла спалити всі мости, що я дійсно тобі більше не потрібен.
Йому було важко це говорити, зізнаватись фактично у своїй слабкості.
-Ти мені потрібен. - прошепотіла тихо, але так, щоб він почув.
-Ти просто не розумієш про що говориш, і наслідки своїх слів не усвідомлюєш, просто не можеш знати, як вони на мене діють.
Він впевнено вів машину, а я милувалась його руками, просто не могла відвести погляд від тонких довгих пальців.
-Я розумію про що говорю, Кирило. Я все зважила, і вирішила що хочу бути з тобою, мені без тебе погано. І це незважаючи на те, що ми ледве знайомі.
Усміхнувшись якось навіть кровожерливо, лис відповів:
-Ти сама своїми словами загнала себе в пастку, Карина. Я тебе більше не відпущу, навіть якщо попросиш.
Серце здригнулося.
-Я не попрошу.
Чоловік кинув на мене гострий, палаючий погляд. Здавалося, мої слова завели його не на жарт.
-Я тобі розповім, що таке прив'язка перевертня. - його руки стиснулися дужче, ніби він перемагав сам себе, ніби не хотів говорити про це. - Сьогодні я поставлю на тебе свою мітку, глибоку, може буде боляче, найчастіше ні, але ти людина.
Проковтнула, він домігся того, що я злякалася.
-Навіщо?
-Тому що мені необхідно знати що ти належиш мені, і щоб усі знали, що ти моя. Для людей це неважливо, для перевертнів усвідомлення парності вкрай необхідно, як і усвідомлення володіння обраною парою. Якби ти була перевертнем, ти також залишила свою мітку.
-Дикість якась. - пробурмотіла, намагаючись переварити сказане Кирилом.
-Ти маєш рацію, дикість, але інакше ми не можемо. Ти повинна розуміти, що я не просто кохаю тебе, я дихаю тобою, ти потрібна мені як повітря. У нас не буде розлучень Каріна, як і зрад. Я зроблю все, щоб їх не було.