Глава 38

Карина
Кирило насувався на мене з невідворотністю обов'язкового правосуддя. У його очах палахкотів розпач, біль, і такий осуд що ставало не по собі. Що я могла зробити такого, що завдало йому стільки болю? Несвідомо відступила назад у глиб коридору, він не відводив від мене напруженого погляду, відстежував кожен мій рух. Здавалося від його погляду не вислизало навіть те, скільки разів я моргнула, що говорити про мої долоні, які інтуїтивно притиснулися до живота. В його очах спалахнув сказ, він все знає зрозуміла я. Стало прикро і боляче, я не очікувала від нього такої реакції. Все що завгодно, від бажаної радості до болісної байдужості, але не ця палаюча холодна лють.
Остаточно відсунувши медсестру до стіни, він стрімко йшов у мій бік. Хоч ходьбою цей стрімкий рух можна було назвати з великими труднощами, ось щойно він був наприкінці довгого коридору, і через якусь мить, за яку я ледве встигла зробити зітхання, стояв поруч, міцною хваткою стискаючи плечі.
Позаду відбувалася якась метушня, до якої нам не було жодної справи. Кирило з силою засунув мене назад до кабінету гінеколога, який я зовсім недавно покинула. Ганна Германівна з відкритим від подиву ротом спостерігала напевно не найприємнішу картину у своєму житті - розправляючу плечі мене, що намагається всіма силами не показати переляк, і чоловік, що схилився наді мною в сказі, руки якого з силою вчепилися в мої плечі.
-Геть. - він навіть не глянув на бідну жінку, ні на мить не відводячи погляду від мого обличчя.
-Чоловіче. - обурено почала вона, підводячись з-за свого столу. - Я б попросила вас покинути кабінет і залишити дівчину в спокої.
Що ж, треба віддати належне сміливості лікаря, не кожна жінка зважиться на такий крок. Тільки та, яка вже неодноразово стикалася з подібними ситуаціями.
-Я сказав пішла геть. - прогарчав мені в обличчя Кирило, притискаючи до стіни. Було трохи незручно, але болю він не завдавав, навпаки намагався утримувати якомога обережніше, але при цьому не послаблювати хватку, наче я могла зникнути будь-якої миті. Очі лиса гарячково блищали, наче він був трохи не в собі.
-Я все ж таки наполегливо прошу вас ...
Договорити вона не встигла, Кирило відірвався від мене, лише щоб схопивши жінку за руку виштовхати її з власного кабінету під обурений крик.
Ми залишилися самі, правда за дверима було безліч свідків, і вони голосно перемовлялися про те, що настав час звати головного лікаря або директора клініки, оскільки ситуація позаштатна. Хтось запропонував викликати охоронну агенцію.
-Що ти наробила?
Я круглими очима дивилася в його трохи розкосі, які здавалося зараз світилися жовто-зеленим світлом.
-Я не розумію про що ти. - зробила вигляд тупої дурепи.
Як же я жаліла цієї миті про те, що не встигла одягнути назад маску і кепку, зараз Кирило виразно бачив сліди побоїв на моїй шкірі. Я не хотіла щоб він бачив мене такою - слабкою, вразливою, що мені необхідний його захист.
Перевертень обвів уважним поглядом кабінет і принюхався, після чого трохи скривився.
-Ти все чудово розумієш, у цьому кабінеті чіткий слід твоєї довгої присутності та запах медикаментів. - лис ще більше скаженів. - Я все одно тебе не залишу, мені просто важливо знати, чому.
Він обвинувально дивився на мене, так ніби я вчинила найжорстокіший злочин, і саме зараз мені потрібно за нього відповісти. У зелених очах хлюпала тривога невластива цьому чоловікові. Хоча по суті, що я про нього знаю? Ось тільки його поведінка бентежила і починала не на жарт бісити.
-Тобто ти звинувачуєш мене в тому, що я завагітніла? - його очі небезпечно звузилися, ніби він давав зрозуміти що я ступаю тонким льодом, ось тільки мені було начхати на всі його попередження разом узяті. - Хочеш сказати, що такий великий хлопчик не знав, що якщо кінчити в дівчину, то цілком можна зачати дитину? Скільки разів ти кінчав у мене, Кирил? Чи вас знаходять у капусті? А може у вас є особливий лелека, яка приносить виключно тупуватих перевертнів? Тож не смій робити мене винною. - гордо скинула підборіддя, прямо дивлячись у його ошаленілі від мого натиску очі. - І так, я народжуватиму дитину. Якщо ти не хочеш брати участь у його вихованні, я тебе не тримаю, але робити аборт не збираюся.
Я спостерігала невимовну гаму почуттів на обличчі перевертня. Здається мені вдалося його здивувати, правда поки що не розумію чим, адже про вагітність він достеменно знав, я бачила це в його погляді. До того ж дивні питання та термінове з'ясування стосунків також недвозначно натякали на його обізнаність. Тоді до чого це здивування і трохи дурна усмішка на обличчі.
-Ти все ще вагітна?
Він опустився переді мною навпочіпки і приклав вухо до плоского живота. Боюся уявити, що він там хотів почути, але живіт не підвів, утробно загарчав з голоду. В останні дні мені їсти хотілося просто по-звірячому.
-Що означає досі? Діти так швидко не народжуються, потрібно почекати ще як мінімум вісім місяців.
Стрімко піднявся, і зовсім не звертаючи уваги на наполегливий стукіт у двері, він притулився чолом до мого, тихо видихаючи.
-Ти моя.
Твердження було спірним, я поки що не розібралася з його реакцією на новину, а у двері барабанили вже непристойно голосно.
-Ми викликали охорону. Зараз же виходьте.
Схоже, там зібрався цілий консиліум. Щось мені підказує, що клініку доведеться міняти.
-Моя ж? Я правий?
Ти псих, хотіла сказати у відповідь, але не встигла. Двері кабінету впали, виявляючи нашому погляду присадкуватого чоловіка у круглих окулярах.
-Не хочете пояснити, що тут відбувається?
Кирил люто дивився на тих, хто насмілився перервати наше усамітнення, і здається йому було зовсім начхати на те, що зараз зовсім не місце і не час для вирішення особистих питань.
Він підхопив мене на руки і різко процидів.
-Пішли з дороги.
Усі пішли, чомусь цього разу ні в кого не виникло бажання сказати щось проти. Тільки я чула тихе перешіптування персоналу, на яке лис волів не реагувати.
-Якийсь ненормальний.
-Дані дівчини записали про всяк випадок?
Але варто було перевертню подивитися на дівчат, як вони відразу замовкли, старанно вдаючи, що їх тут і не стояло.
На вулиці сонце сліпило очі, але мабуть тільки мені, бо Кирил без проблем дістався машини, і посадивши на переднє сидіння сам застебнув ремінь безпеки, напевно щоб не втекла.
-Це що було?
Нарешті спромоглася запитати, дар мови повертався повільно.
-Нічого.
Він уважно дивився на мене, посміхаючись у тридцять два, або в перевертнів їх більше.
-Щось точно було.
Лис поцілував мене в лоба.
-Ти моя кохана дівчинка.
-Кирил, не замовляй мені зуби. Чому ти був злий?
Він відсунувся, і відкинувшись на спинку, погравав брелоком з ключами, перш ніж сказати.
-Я думав, ти аборт зробила.
-Що? - видихнула тихо. Не можу сказати, що не думала про це, але він не мав права так злитися нічого не з'ясувавши. - Ти міг спершу спитати у мене? Взагалі, звідки ти дізнався?
Він винно опустив очі, взагалі дивне видовище бачити Кирила таким винним.
-Я побачив тебе в лікарні, і мене злегка заклинило.