Глава 37

Кирил
-Що він хоче?
Ми без проблем виїхали з володінь Лугара, єдине, що дратувало - прощальні перспективні погляди шавок наради.
-Небагато.
Судячи з його настрою, попросили дохріна.
-І все таки?
Макс зітхнув, сильніше стиснувши кермо.
-Я мушу вступити в раду, зайняти місце одного з них.
Тепер зрозуміло чому він такий похмурий, найближчим часом відбудеться поєдинок з одним із Лугара, битва буде до смерті, ніхто в здоровому глузді не залишить позаду себе сильного супротивника.
-Хто?
-Сам знаєш.
Здогадувався, Гліб Віталійович найстарший із усіх, і добровільно не покине нараду, тож йому вирішили допомогти. У принципі все цілком логічно, раді перевертнів потрібні молоді та сильні ватажки, щоб відновити свій авторитет і вплив.
-Марина буде лютювати. - сумно сказав один з найсильніших альф, який побоювався тільки одного, що скаже його дружина.
-Я можу замість тебе вийти на поєдинок. Так буде справедливо.
Макс заперечливо похитав головою, так і знав що не дозволить.
-Ні, це маю зробити я, сам розумієш. - я кивнув, тому що дійсно розумів, він не може прикриватися членом зграї. -Ти повернешся?
-Ні. - я був не менш категоричним.
-Чому? Через неї?
-Не тільки, я зараз не бачу сенсу повертатися. Все дуже змінилося. Я й раніше не особливо затримувався в зграї.
-Але ти завжди повертався, це різні речі.
Знизав плечима.
-Не такі вже й різні. Я не хочу, щоб Карина була частиною зграї, це буде несправедливо по відношенню до неї, і надто жорстоко, вона не готова і навряд чи буде.
Я не з чуток знав, як перевертні ставляться до людей у складі зграї, навіть якщо це жінка. Люди слабші як фізично так і психологічно, і найчастіше швидко ламаються під загальним тиском і масою зневаги, якими тебе нагороджуватиме кожен чистокровний перевертень. При цьому у багатьох були коханки, часто не одна, а кілька. У цьому випадку людськими дівчатами ніхто не гидував, виправдовуючи свої дії велелюбною природою перевертнів. Я був одним із тих, хто зневажав людей, за їхню непостійність і слабкість. Яка іронія, що свою єдину зустрів я саме серед них.
-У нас їй не буде погано, Марина багато змінила.
Усміхнувся, вона змінила рівно стільки, скільки їй дозволив сам Макс, не більше. У зграї чіткий патріархат, альфа не має права показувати свою слабкість навіть по відношенню до своєї пари. Я бачив, що вони щасливі, що дійсно люблять один одного і цінують. Але також зауважив, що Марина прийняла правила гри перевертнів, фактично вигризаючи зубами кожну поступку. Їй подобалася ця стихія, ця вічна боротьба, вона вовчиця і непомітно для собе почала мислити інакше. З Кариною цього не станеться, вона не зміниться кардинально, і завжди буде тягнутися до людей, до власного розвитку, а не до роботи на благо зграї. І що ще важливо, я не хочу обмежувати її свободу. Хоча трохи не так, я хочу як і будь-який власник, але не робитиму цього. Принаймні я зараз себе у цьому посилено переконував.
-Дякую за пропозицію, але я все-таки відмовлюся. Вона не витримає цього.
-Як знаєш, наполягати більше не буду. Але вона схожа на сильну дівчинку. - він кивнув на папку з паперами, яку я таки забрав. - Досьє дарма забрав, вони нове зберуть, у цьому сенсі вам не дадуть спокою і завжди контролюватимуть.
Я це й так знав, але на новий їм знадобиться час. І я сподіваюся, що ми зможемо з нею непомітно втекти від усіх.
-До речі про контроль, що вони попросили?
-Нічого, тільки передали тебе нараді. Батько підписав папір про те, що Лугара бере за тебе та твої дії повну відповідальність.
Посміхнувся, це товстий натяк на те, що борг сплачений, і що я більше не можу звертатися по допомогу до Анатолія Семеновича. Але я не ображаюсь, послуга справді була величезною.
-До речі вітаю. - Макс посміхався одними куточками губ, ледве стримуючи смішок.
-З чим?
-Як із чим? Ти ж майбутній татусь. Тож пізнаєш усі принади періоду вагітності своєї жінки, те ще задоволення.
Блимнув очима, намагаючись зрозуміти про що він каже.
-Ти це до чого? У нас, напевно, будуть діти, але не зараз же.
Він розсміявся.
-Так ти не слухав, що тобі сказав Гліб Віталійович?
Я мало що слухав з його марення, а чути перестав після того, як він почав погрожувати вбити Карину.
-Мені було не до цього. - роздратовано пробурчав, буравлячи друга поглядом.
-Мабуть сюрпризу для тобе вже не вийде, твоя Карина вагітна, термін дуже маленький. Вона ледь не втратила дитину, але вагітність змогли зберегти, принаймні на той момент. Залишить твоя дівчина дитину чи ні, цього вже не знаю.
Ошелешено дивився на нього, намагаючись переварити інформацію.
-Звідки ти знаєш?
Макс важко зітхнув.
-Мабуть ти всі мізки від любові розгубив, інакше я не властиву тобі тупість не можу пояснити. Ти ж відвіз дівчину до клініки, за якою доглядають наші, в яку найчастіше перевертні відвозять своїх людських коханок. Саме тому, коли дівчину привіз перевертень у неадекватному стані, нам одразу повідомили про це. Раптом ти її силою утримував, а виходячи з її стану, це було цілком логічне припущення.

Карина
-Мам, я до лікарні.
Вона тільки згідно кивнула, готуючи начинку для млинців. Завтра має приїхати тато, і вона крутилася по кухні як дзиґа, намагаючись встигнути якнайбільше. Я поки що не розповідала їй про свій стан, справедливо вважаючи, що Кирил має право дізнатися першим.
Я записалася до лікарні, вирішила все ж сходити в ту ж клініку, куди мене привіз Кирило. Мені здалося що там дійсно гарні фахівці, та вони коштують тих грошей що я оплачую. Якщо відверто не зовсім я, довелося взяти з тих грошей, що мені видали при виписці.
Я не могла зважитися сходити в районну поліклініку, оскільки був страх перед так званою "каральною гінекологією", яка на превеликий жаль все ще була часто і густо. Мені з лишком вистачило і того, що я пережила, вислуховувати гидоти на свій рахунок я не планувала.
Була чудова погода, навіть трохи спекотно, через що обличчя нещадно потіло під маскою, яку я натягнула вище в спробі прикрити синець, який як на зло, сходив надто повільно, і зараз був похмурого зелено-коричневого кольору. Його красивий насичений відтінок не змогла перекрити навіть найщільніша тоналка. Промучившись дві години перед дзеркалом, залишила спроби що-небудь зробити, в результаті одягла маску і кепку, яку натягнула якомога нижче, намагаючись щоб відкритою залишилася лише невелика смужка для огляду.
У клініці мене зустріла усміхнена дівчина.
-Вас вже чекають. - вона окинула мене уважним поглядом. - Як ви себе почуваєте?
-Все нормально. - я не стала уточнювати, що мене кілька разів за ці дні нудило, можливо через нерви.
-Це чудово, Василь Петрович турбувався, що ви вирішили так рано поїхати.
Дівчина провела мене до кабінету гінеколога.
-Проходьте, Ганна Германівна вже чекає на вас. Не хвилюйтеся, вона дуже гарний лікар.
У кабінеті приємно пахло свіжістю, ніякого гострого медикаментозного запаху не було.
-Доброго дня, Карино Олегівно. - жінка посміхнулася, викликаючи мимовільну довіру та прихильність. - Сідайте.
Вона вказала на стілець поруч із її столом.
-Я трохи ознайомилася із результатами деяких аналізів. Після того як ви сюди поступили, вас одразу обстежили. Як ви себе зараз почуваєте?
Я втратила рахунок часу, Ганна Германівна виявилася напрочуд уважним лікарем. Після сотні делікатних питань, пальпування та огляду, вона винесла вердикт, що плід у мене дуже міцно тримається за життя. На такому ранньому етапі розвитку не можна конкретно ні про що говорити, але вона впевнена, що малюк буде здоровий. У результаті отримавши цілий перелік рекомендованих вітамінів, я змогла залишити гостинний кабінет.
У коридорі клініки назрівав скандал, я чула емоційний монолог ще нещодавно гостинної медсестри.
-Я говорю, що вам не можна туди йти.
Вона старанно загороджувала прохід, ось тільки навряд чи їй би вдалося зупинити цього чоловіка. У мене серце в п'яти пішло коли я побачила Кирила, який з лютим виразом обличчя відсував медсестру вбік.