Глава 18

Карина
-Навіщо ти вийшла?
Здавалося ще трохи і повітря навколо нього спалахне, він дивився на мене вовком ледве не ричачи від злості. Я все-таки довела його до сказу, навіть особливо не докладаючи жодних зусиль. Переступила з ноги на ногу.
-Чому ти так розлютився?
Він зробив довгий видих для того щоб заспокоїтися, але здається це не допомогло.
-Ти хоча б розумієш, що він міг з тобою зробити?
Кирило махнув рукою у бік автомобіля,який вже виїхав.
-Познайомитись? - запитально вигнула брову. - Як я зрозуміла він твій брат. І що він міг зробити?
Чоловік натурально загарчав, трохи піднімаючи губу. Відступила назад від гріха подалі, після візиту родича він вкрай дивно поводиться. Я не настільки дурна щоб цього не помічати, але все-таки трохи ідіотка, тому що досі стою тут, а не на шляху до будинку бабусі.
-Кириле, зараз найбільше мене лякаєш саме ти. Що з тобою?
Він махнув головою, ніби відганяючи ману. Зробивши стрімкий і різкий крок уперед, підхопив мене на руки.
-Ще й босоніж виперлася.
Стало так тепло і затишно, незважаючи на його злість, він дбає про те, що я без взуття, хоч і сам босоногий.
Кирило заніс мене до кухны і посадив за стіл, уважно його оглянув. Побачивши порожню чашку з-під кави скривився.
-Ти все-таки пила цю гидоту?
-Пила, і скажу навіть більше, пила із задоволенням.
Він насупився ще сильніше.
-Я говорю серйозно, Карино, з кавою треба зав'язувати.
Показала на пачку сигарет за його спиною.
-З сигаретами також.
Він хитро посміхнувся.
-Будемо кидати разом?
Заперечливо хитнула головою.
-Це надто відповідальне та тривале заняття, не можу нічого обіцяти.
Провокаційно посміхаючись він підійшов упритул, і поцілувавши мене в маківку сів поряд з уже зовсім серйозним виглядом.
-Карино, я не жартував учора. Я не збираюся тебе відпускати.
-Я теж не жартувала, ти не зможеш мене утримувати. - вирішила перевести тему розмови, бачачи як він знову починає заводитися, я поки що не налаштована була з'ясовувати стосунки. - Чому ви з братом такі різні?
Кирило чудово зрозумів мій маневр, але через пару хвилин тяжкого мовчання та уважних поглядів, все таки дав мені можливість уникнути неприємної розмови.
-Макс мені не брат.
-Але ж він сказав. - здивовано простягла вже нічого не розуміючи.
-Не кровний брат, - Кирилу непросто давалися слова, було видно наскільки йому неприємна ця тема. - Він мене врятував якось, і з того часу завжди підтримував. Я як останній покидьок змився три роки тому, і зараз відмовляюся повернутися в сім'ю.
Він сказав це так, ніби йшлося про якусь секту. Хоча на сектанта той здоровань був схожий найменше, звичайно, не мені судити, бо з організаціями такого роду я справ не мала ніколи.
-Чому ти втік?
Уважний вивчаючий погляд, і слова які змусили болісно стиснутися серце.
-Я думав що закохався у його дружину.
Опустила очі і провела рукою по столу, збираючи неіснуючі порошинки. Не думала, що це буде так боляче почути.
-Ти і зараз її любиш? Тому не повертався?
 Ледве дихаючи завмерла в очікуванні відповіді, мені дуже важливо було почути правду, а що він скаже саме її, навіть не сумнівалася. Адже ніщо не заважало йому збрехати про причину від'їзду, але він хотів сказати все як є.
-Ні, швидше за все я і тоді її не любив, безперечно, у певний період була тяга. Але зараз я розумію, що це не мало нічого спільного з любов'ю.
Полегшено зітхнула, хоч щось було в його голосі, що змусило насторожитися.
-Тому цей Макс так розлютився, коли я про вагітність його дружини сказала?
Кривувата посмішка скривила гарні губи.
-Ні, просто він надто піклується по свою дружину.
-Я помітила. - згадала як його турбота викликала в мене деяку заздрість, не кожен чоловік буде так ставитися до своєї жінки.
Кирило весь підібрався, нагадуючи собаку.
-Що ти маєш на увазі?
-Я бачила Макса та його дружину біля супермаркету. У мене був поганий настрій, і вона запитала, чим може мені допомогти.
-Це схоже на неї.
Уважно подивилась на чоловіка. Він намагався здаватися незворушним, але я бачила що це дається йому важко. Тільки не могла зрозуміти в чому причина його напруження.
-Якщо хочеш але соромишся запитати, скажу сама. Вона була в доброму здоров'ї та у відмінному настрої.
Роздратовано відсунула стілець і встала. Ось більше мені зайнятися нічим, як обговорювати колишнє чи не дуже кохання чоловіка з яким сплю. Дурнішу ситуацію не придумаєш.
-Ти куди?
-Нікуди.
Розвернулася щоб піти, але Кирил міцно схопив за руку.
-Я спитав куди ти йдеш?
-Відпусти. - уважно подивилася йому в очі, виразно показуючи, що він охамів. Кирил повільно, неохоче відпустив мою руку. - Я в кімнату, а ти можеш сидіти і мріяти про свою примарну коханку.
У тому що вона примарна я не сумнівалася, інакше вони навряд чи так мило розмовляли б з Максом.