Глава 16

Карина
Прокинулася від того, що мені було дуже жарко і важко. Кирило гарячий, як пекельна піч, притиснувся до мене всім тілом. Але й цього йому здалося замало, тому що його рука безсоромно стискала мої груди, і саме вона не давала нормально зітхнути. Обережно, щоб не розбудити чоловіка, вислизнула з його обіймів. За вікном вже розгулявся день, втомившись за ніч, ми відключилися миттєво, я навіть не можу точно згадати коли заснула. Пам'ятаю тільки ніжний поцілунок, і як Кирило ніс мене у ванну на руках, бо я була не здатна стояти, мене на той час ноги вже не тримали.
Ніч була чарівною, але як би не хотілося її продовжити, як і все в цьому світі вона закінчилася. Реальний світ боляче бив під дих своїми проблемами.
Подивилася на сплячого чоловіка. Гарні, тонкі риси обличчя, чуттєві губи, здатні одним дотиком піднести тебе до вершини, від цих думок стало дещо спекотно. Потрібно терміново відволіктися, інакше ранок так і не почнеться, бо цього разу я сама почну чіплятися до Кирила.
Поки чоловік спить, приготую щось їстівне, сподіваюся хоч продукти він здогадався купити. Як виявилося, здогадався, чи за нього здогадалися, не суть. У невеликій, але досить функціонально обставленій кухні було все потрібне. Після ретельного обстеження вмісту холодильника, вирішила начарувати млинців. Повністю занурившись у процес, відключилася від зовнішнього світу. Мене займали мої власні, на жаль, не райдужні думки. Дуже хотілося залишитися тут, на цьому безлюдному острівці щастя, який тепер назавжди в мене асоціюватиметься з Кирилом. Щоразу коли я відчуватиму трохи гіркуватий запах сосни, або теплої вологої землі, згадуватиму цю ніч, напевно це все, що мені залишиться. Я не настільки наївна, щоб вірити, що він захоче вирішувати мої проблеми, ми з ним ледве знайомі. Попереду маячила сумна перспектива втрати квартири та терміновий пошук орендованого житла. Я ж дійсно готова була вийти заміж, аби зберегти спокій та добробут батьків. Зі страхом передбачала реакцію тата, адже йому зовсім не можна нервувати, а ця квартира дісталася їм важкою працею, а не просто так. І втратити все відразу здавалося просто нереально, з нами не могло статися нічого подібного. Мамі швидше за все доведеться припинити вести беспечний спосіб життя і влаштуватися на роботу, вперше за двадцять з лишком років, як і мені. Буде важко поєднувати роботу та навчання, тим більше що це останній рік. Тато поодинці все не витягне, він і так практично не живе вдома, мотається з рейсу в рейс, і це з його проблемами з серцем. А я так сподівалася, що він нарешті зможе вийти на пенсію. У мріях малювала собі, що ось закінчую навчання, влаштовуюся на хорошу роботу, виходжу заміж за цілком успішного бізнесмена, і можу дозволити собі допомагати батькам.
Думки перервав тихий, сонний голос.
-Смачно пахне.
У дверях стояв Кирил, який вирішив не обтяжувати себе одягом. Я могла на власні очі спостерігати ранкову, а в нашому випадку швидше обідню ерекцію чоловіка. Швидко відвернулася для того, щоб ще ретельніше натирати і так вже чисту та суху тарілку.
Він підійшов зовсім нечутно, притулившись ззаду обійняв, поцілувавши плече.
-Я думав ти знову втекла, і мені знову доведеться тебе шукати.
Нервово сіпнулася, але він не відпустив, ніби й не помітив мого опору.
-Як бачиш, добігла лише до кухні. - не стала згадувати, що навіть за великого бажання далеко б не пішла, у певних місцях все ще боліло.
-Бачу. - він мурконув, як великий задоволений кіт. - Я сподівався що ми прокинемося разом.
Поставила тарілку, яка вже блищала від чистоти, в сушарку.
-Ти дуже довго спиш.
За зовнішньою незворушністю приховувала нервозність. Складно говорити складно, коли тобі в спину впирається член, тим більше коли це член чоловіка, який діє на тебе як наркотик, ти підсідаєш і не можеш з нього зістрибнути. А ще складніше розуміти, що ти ще не відійшла від ночі, але тіло вже цілком готується до нового раунду.
-Ти голодний?
Кирило трохи прикусив шкіру на ключиці.
-Дуже.
-Тоді сідай.
Він розгорнув мене до себе обличчям, даючи можливість насолодитися нахабною усмішкою, і темними наче вир очима.
-У мене є краща ідея.
Він без жодних зусиль підняв мене і посадив на стіл, вклинюючись між широко розведених ніг. На мені було шорти, що його вкрай засмутило.
-Навіщо тобі одяг? Ми ж тут удвох.
Кожне своє слово він супроводжував легкими, невагомими поцілунками, від яких здавалося свербіла ледь зачеплена ним шкіра, вимагаючи тіснішого контакту.
-Кирило, я їсти хочу. - заведено прстогнала, але все ж таки не здалась. Їсти справді хотілося, секс виявився справою енерговитратною.
Чоловік відсунувся.
-Чому одразу не сказала?
Запитав він похмуро, і я вразилася надто швидкою зміною настрою, від грайливого до похмурого за секунду, це не зовсім нормально. Посміхнувшись, провела пальцями по насуплених бровах.
-Ти й не питав.
-Потрібно одразу говорити такі речі, іноді я забуваю, як для вас важлива їжа.
Мої брови поповзли вгору.
-Для вас? - перепитала в надії що не дочула. Мені просто стало цікаво, кого він має на увазі під загадковим "Вас". Дуже сподіваюся, що він не відноситься до того типу чоловіків, для яких жіночі фізіологічні потреби є таємним дійством. Або ж він не дай бог схильний до впливу ілюзій, що дівчата їдять як пташки, і в туалет якщо ходять, то виключно веселкою, ну або на крайній випадок квітами.
Кирило зняв мене зі столу, вдавши що не почув питання. Очевидно, це його улюблена манера поведінки, якщо він не хоче обговорювати якесь питання, зате на його необхідно було відповідати одразу і чітко.
-Сідай їж, я штани одягну і прийду. - поцілував мене в кінчик носа. - Дякую за сніданок.
-Та вже ніби обід.
Кирило повернувся за кілька хвилин у незмінно чорних джинсах.
-Чай будеш?
Тепер він став біля плити, даючи зрозуміти, що мені краще сидіти і не рипатися, чоловік зайшов на кухню.
-Краще кави.
Він несхвально похитав головою.
-Кава шкідлива.
Окинула його підтягнуту худорляву постать поглядом, він був схожий на шанувальника здорового харчування, цього не відібрати. Ось тільки я бачила як він курив, отже, певні питання є.
-Як і чай. – простягла з натяком.
-Тільки якщо він не трав'яний.
-Я не люблю трав'яний, наче сіно п'ю.
Наша несподівана суперечка перервалася тільки-но розпочавшись. Кирило до чогось прислухався, потім дивно потягнув носом повітря, як собака, що щось почув, ще трохи і точно загавкає. Я вже не вперше помічаю в нього цю дивну звичку до всього принюхуватись. Він поставив чайник назад на плиту, яку не встиг запалити.
-Якого біса? Мене залишать колись у спокої? - після чого подивившись на мене, і мабуть прочитавши на обличчі ступінь занепокоєння від його неадекватності, сказав. - Пробач, кихітко, ти їж без кави, можеш молоко взяти в холодильнику. Я зараз.
Він вискочив як ошпарений, я тільки почула гуркіт зачинившихся дверей. Кивнула про себе, все-таки щастить мені на психів, Кирило явно трохи не в собі, після чого спокійно піднялася і все-таки зробила собі каву.