Глава 13

Карина
Обійшла весь магазин, але так і не знайшла свого улюбленого шоколаду. Довелося вибирати з того що було, в результаті обзавелася кількома плитками пористого. Він мені не завжди подобається, тільки під настрій, саме зараз він йому і відповідав. Мої подруги, які зникли при першому ж ударі долі, яким виявився Олександр, завжди дивувалися чому я не можу визначитися який саме шоколад найбільше люблю.
Розплатившись на касі, повільно пішла до будинку, з насолодою закидаючи в рот шматочки повітряного шоколаду, який через спеку залишав на пальцях липкий солодкий слід, прийду додому вся липка та перемазана. Загорнувши у невеликий провулок, у якому й був будинок бабусі, завмерла. Просто перед нашими воротами стояв великий блискучий позашляховик, немов прибулець з іншого світу, настільки чужим він тут здавався. Серце забилося швидше, я прискорила крок у страху, що Олександр мене і тут знайшов, хоча машина не його, усвідомивши наскільки дурними були мої припущення, заспокоїлася. Він ніколи особливо не цікавився моїми рідними, його цікавила лише я. Він часто повторював, що в багатьох країнах, коли дівчина виходить заміж, вона обриває всі зв'язки зі своєю сім'єю, і що він вважає це правильним. Тоді я просто розсміялася, але зараз розуміла що він говорив абсолютно серйозний із цього приводу.
Штовхнула вхідні двері, відчувши запах трав і тушкованого м'яса заспокоїлася остаточно.
-Бабусю, я прийшла. Чим так смачно пахне?
Пройшла на кухню і завмерла, відкривши рот від подиву. Біля вікна, на місці яке я зазвичай займала, сидів Кирил з незворушним виглядом уплітаючи апетитно пахнуче м'ясо з картоплею. Бабуся сиділа поруч із похмурим виглядом.
-Якого біса ти тут робиш? - я не відрізнялася ввічливістю, що було цілком виправдане останніми подіями. Але всередині щось зрадливо здригнулося, я навіть на мить зраділа побачивши його.
Все ще жуючи він підняв на мене свої смарагдово-зелені очі.
-Жах як зголоднів.
Проковтнувши, Кирил посміхнувся так, що не знай я що він їсть, подумала б що ласує людиною, і я на черзі, настільки посмішка була кровожерливою.
-Тоді йди жери в іншому місці, тут не їдальня. І ти не відповів на моє запитання. - старанно пригнічувала в собі радість від зустрічі навмисною грубістю.
Він з гучним стукотом поклав ложку на стіл, так що і бабуся здригнулася. Схоже, мене повезло переспати з хворою на голову людиною, на нормальних мені просто не щастить, або нормальні мене не приваблюють, поки що не розібралася остаточно.
- Не груби мені.
Начебто і тихо сказав, але так впевнено, що навіть я перейнялася.
-Це не я до тебе в будинок увірвалася і м'ясо тут наяриваю. Будь ласкавий і звали звідси, не до тебе.
Мене заносило, але схоже по хорошому чоловік не розуміє, і щось мені підказує, що по погане також. Смарагдові очі потемніли, а жовна на обличчі здригнулися. Бабуся схопилася з місця, закривши мене собою.
-Не смій.
Кирило встав, і плавно відсунув убік стареньку зі словами:
-Баб Маш, не лізьте, вона моя.
Підхопив мене на руки, не питаючи на те моєї думки, бабуся тихо охнула.
-Як же так Кирило, вона ж не з ваших.
Він вишкірився дивлячись мені в очі, і тихо відповів:
-Як виявилося, мені і ваші цілком підходять.
Я взагалі нічого не розуміла, а тому безглуздо блимала очіма таращачись то на бабусю, то на Кирила, правда недовго, бо він потяг мене в мою тимчасову кімнату.
-Якого біса ти робиш, Кирил?
Він не дав мені домовити, запечатавши рота поцілунком від якого голова пішла кругом. Злим, наполегливим, жадібним. Таким, щоб жодна думка цієї миті не посміла відвідати мою бідну голову, лише бажання, яке поступово розгорялося всередині, загрожуючи перерости у бурхливий вогонь. Загарчавши Кирило м'яко прикусив мою губу, злегка її відтягуючи, чим викликав прострілюючий біль між ніг.
-Ти навіщо втекла, Карино?
Стисаючи ноги щоб зняти напругу, намагалася прийти до тями. Мій стан не сховався від чоловіка, і він не збирався полегшувати мою долю. Навпаки, тонкі довгі пальці ковзнули по стегну, щоб навіть через шари одягу намацати чутливу точку та натиснути, після чого повільно розтираючи знову поставити запитання.
-Ти не відповіла. Навіщо ти втекла?
Стогнучи і розсовуючи ноги ширше, я ніяк не могла зрозуміти що він хоче від мене. Куди я бігла? Я ж тут, плавлюсь у його руках, і не збираюся нікуди тікати. Не припиняючи солодкої тортури Кирило злегка прикусив шкіру трохи вище ключиці.
-Погана дівчинка, Карина. А поганих дівчаток треба карати. Згодна?
Я вже була на межі, відчувала що мені небагато потрібно, ось зараз пару рухів і я закінчу.
-Таак.
Після мого видиху він одразу зупинився і відійшов подалі. Я ледве встояла на ногах, повільно приходячи до тями, і в сказ.
-Ти ти ти ….
У мене просто не було слів, між ніг пульсувало вимагаючи розрядки, а він стоїть і посміхається. Ну і хрін з ним, нехай шкіриться, потяглася рукою до кицьки, закінчу сама і похрену що цей мудак дивиться, нехай милується. Очі Кирила звузилися, блискавично підскочивши, він схопив мене за руку.
-Ні.
Спробувала вирвати руку.
-Відпусти мене, мудак.
-Якщо не припиниш лаятись, я не дам тобі сьогодні закінчити.
Ще кілька разів смикнулася, але так нічого і не досягла, Кирило був набагато сильніший за мене і чудово це знав. Чого б йому ще так бридко посміхатися. Козел, підвид звичайний, спочатку показав як це приємно, а тепер влаштовує мені облом.
Показала що заспокоїлася і він може мене відпустити.
-Навіщо ти приїхав?
-Бо ти поїхала.
-Кирил, я ж сказала, ми просто потрахались, приємно провели час. Що тобі ще від мене треба?
Він насупився.
-Карино, я не повія на ніч, щоб трахатись з випадковими дівками. Думаю я відразу дав це зрозуміти.
Втомлено сіла на ліжко,
-Що ти хочеш від мене? Ти й так влаштував мені купу неприємностей.
Кирил пройшовся невеликою кімнатою, уважно розглядаючи дешеві шпалери.
-Мені потрібна ти. Зараз збираєш речі та їдеш зі мною.
Він точно збожеволів, інакше б на повному серйозі не ніс подібну нісенітницю.
-Ні.
-Це не обговорюється, Карино. Ти або сама збираєш речі і їдеш зі мною, або я забираю тебе, можна без речей. Вони тобі не знадобляться.
І він так усміхнувся, що я одразу ж зрозуміла причину, чому мені можуть не знадобитися речі, а ще те, що він так просто не відстане. Що власне заважає мені провести пару днів з чоловіком, який сподобався, навіть якщо він козел? Тим більше, що він доводить мене до божевілля лише одним дотиком, схоже у нас із ним ідеальна сексуальна сумісність, якою гріх не скористуватися. Адже ніхто не знає коли подібне ще може статися. У моєму випадку може це взагалі востаннє, коли я можу егоїстично насолоджуватися солодким безумством, проблеми від мене нікуди не втечуть, тим більше це на пару днів не більше, дала собі уявну обіцянку.
-Добре, я поїду з тобою. Почекай у машині поки що, я зберуся і попрощаюся з бабусею.
Але й тут він не міг спокійно зробити те, що просять.
-Ні, я зачекаю за дверима, а потім разом підемо до машини.