Глава 12

Карина
Я ніяк не могла вирішить що мені робити, якби була можливість, прямо зараз сіла в поїзд і поїхала додому. Але як я не намагалася домовитися, квитків раніше ніж за три дні, не передбачається. Це й так я урвала останній у плацкартному вагоні, поряд із туалетом. Дорога додому буде не з приємних. У будь-якому випадку виходить, що вдома я буду не раніше ніж за чотири дні. Боюся навіть уявити, що за ідеї в цей час можуть прийти у хвору голову Олександра.
-Кариночка?
Бабуся повернулася з посиденьок трохи стривожена.
-Бабусю, я тут.
Я намагалася домовитись з перекупами квитків в інтернеті, не найкращий варіант, але я не залишала спроб. Бабуся зайшла на веранду.
-Люба, що там сталося на річці? Все село балакає.
Ось хто б сумнівався, як допомогти бідній дівчині так охочих немає, а як кістки перемити до білизни, це всі з превеликим задоволенням.
-Все добре бабусю, не переживай.
Вона насупилась ще сильніше, і припадаючи на одну ногу підійшла до ліжка, на якому я сиділа зображуючи йога.
-Ти ж знаєш, що у нас тут місця небезпечні.
Скривилася, ну ось знову починається. З самого дитинства слухаю одне й теж, мені раніше самій не дозволялося навіть за хвіртку виходити, а потім я просто рідше приїжджати стала.
-Ба, я вже не маленька.
-І що з того? Обережність у будь-якому віці не завадить.
Хитро глянула на бабусю.
-Навіть у твоєму?
Вона по-доброму посміхнулася, як вміють це робити тільки бабусі, так щоб зморшки теплими промінчиками розійшлися біля очей.
- Крім мого, мій вік якраз для того щоб творити дурниці. Вже практично нічого не загрожує, лише ревматизм та старість.
Розсміялася.
-Ти як завжди. - сміх урвався раптово. - Бабусю, мені треба буде поїхати.
Жінка захвилювалась.
-Щось таки трапилося?
В її очах була непідробна тривога. Я вже гублюся в здогадах, що там за історію з річкою їй розповіли, наскільки прикрасили. Сподіваюся, хоча б не дійшло до прилюдної оргії.
-Я ж сказала не хвилюйся, вдома потрібно вирішити одну проблему. - намагалася говорити безтурботно, ось тільки літню жінку обдурити було складно.
-І велика проблема?
-Ні, так на пару днів. А потім обов'язково знову до тебе приїду.
Вона замотала головою.
-Знаєш онуко, ти краще до мене восени приїжджай, як раніше. Ближче до листопада.
-Ба, ну тоді ж нікуди не вийти, дощ, бруду по коліно.
- А нічого, зате повітря чисте, не так спекотно.
Вона знову за своє.
- Добре. Приїду восени, але не обіцяю що в листопаді.
-Ось і добре. Можеш навіть узимку, у нас види взимку гарні, сама знаєш.
Тка, знаю, снігу по коліна намете. Трактор дорогу розчистить, і головне йти тільки цією стежкою нікуди не звертаючи, інакше можна просто не вийти і загубитися в лісі. Але бабуся помітно заспокоїлася, наче весь цей час її щось гризло і не давало спокою, і раптом відпустило.
-Я зараз щось смачненьке приготую, а ти відпочинь.
Вона вийшла, а мені було не до відпочинку, я знайшла один квиток на завтрашній ранок, але просив за нього перекуп рівно стільки, скільки коштувало б крило від літака. Все-таки доведеться чекати, а поки чекаю, мені терміново потрібний шоколад, багато шоколаду та цікавий фільм. Так як шоколаду у мене з собою не було, доведеться йти і поповнювати запаси в місцевому супермаркеті, який поступово витіснив практично всі маленькі крамнички. Іти нікуди не хотілося, але бажання солодкого було набагато сильніше, а тому піднялася з тяжким зітханням, прокричавши у бік кухні.
-Ба, я в магазин схожу.
-Карино, а може не треба?
Це вже починає дратувати, приїхала відпочити, а в результаті влаштовую нервяк собі та бабусі. Здавалося б її воля, вона б закрила мене в будинку і нікуди не випускала.
-Я туди і назад, дуже швидко, обіцяю.
І не чекаючи відповіді, вискочила на вулицю. Було жарко настількт, що навіть дихати ставало важко, тут завжди було спекотніше ніж вдома, хоча влітку я справді рідко приїжджала. Бабуся казала, що їм ніколи зі мною влітку поратися, а от восени, коли приберуть городи, вона може всю свою увагу приділяти онучці. Так що влітку ми приїжджали всією сім'єю максимум на тиждень, у татову відпустку.
Туга впереміш із панікою знову стиснула серце. Що мені робити? Як мені вийти із ситуації? На колінах повзти до Олександра та просити вибачення? Просити, щоб не виганяв нас на вулицю з власної квартири? Вирішила ще раз його набрати, раптом таки вдасться поговорити. Я чула тільки довгі гудки, які щоразу проїжджалися моїми і так напруженими нервами, він вирішив мене ігнорувати. Сама не помітила, як на очі почали накочувати сльози, і це вже поряд з магазином.
-Дівчино, може вам чимось допомогти?
До мене підійшла симпатична руда дівчина, смішно перевалюючись з ноги на ногу, і акуратно притримуючи руками об'ємний животик.
-Ні, дякую, все гаразд.
Вона з підозрою оглядала мене. У надзвичайно жовтих очах читалася тривога.
-Ви впевнені? Може вас хтось образив?
Я помітила як біля великого позашляховика завмер страхітливого вигляду чоловік, який не зводив погляду з дівчини, немов боявся що її зараз вкрадуть прямо з-під його носа.
-Ні. - швидко замотала головою, проганяючи непрохані сльози. - Все добре, дякую.
-Знаєте, я була у схожій ситуації. - вона доторкнулася до шиї, на якій ледь помітно виднівся рубець від укусу. - І якщо у вас виникнуть запитання, зателефонуйте мені. Навіть якщо цей поганець і не з нашої родини, я завжди допомагаю жінкам і на їхньому боці.
Вона бешкетно підморгнула мені, витягнувши з невеликої сумочки блокнот і ручку, швидко написала номер телефону, і вирвавши сторінку, простягла мені.
-Дзвоніть, не соромтеся.
Невже вона прийняла мене як жертву насильства? Поки я в повному ступорі розглядала рівні цифри, записані на клаптику паперу, дівчина пішла. Я спостерігала як чоловік дбайливо допомагає їй забратися в машину, пристібає та ніжно цілує в губи. Швидко відвернулася, я стала мимовільним свідком дуже зворушливої сцени. Шкода, що швидше за все в моєму житті нічого подібного не відбудеться.