Глава 6

Карина
-Де ти була?
Мама підвелася з-за столу, ледь не перевернувши чашку.
-Що він тут робить? - невічливо тицьнула пальцем у вальяжно розташувавшогося на нашому кухонному дивані чоловіка.
-Ми ледве не збожеволіли, обдзвонили всі лікарні, а ти приходиш під ранок, у не зрозумій якому вигляді. - її голос почав переходити до ультразвуку.
-Мамо, я запитала, що він тут робить?
Ігнорувати мамині істерики я навчилася завдяки татові ще в глибокому дитинстві, вона була натурою артистичною і вразливою, через що в нашому будинку часто траплялися вистави одного актора.
-Олено Борисівно, можете залишити нас наодинці? Мені здається, у нас є що обговорити. – Олександр виразно обвів мене очима.
-Так звичайно. Я якраз у магазин збиралася. - мама кинула погляд на годинник, який показував шість годин ранку. - Ну чи в аптеку. Поговоріть діти.
Здивовано проводила поглядом пряму мамину спину. Як йому вдається маніпулювати моєю мамою? Зазвичай це її прерогатива.
-Ну?
Колишній наречений першим перервав мовчання.
-Що?
Я не залишилася в боргу, всім своїм виглядом демонструючи що нам нема про що розмовляти, взагалі стислість сестра таланту, і я думала що ми вчора все з'ясували.
-Я так розумію, тебе можна привітати із втратою цнотливості?
Мене ледь не пересмикнуло. "Втратою цнотливості" - відчуваю себе кисейною панночкою, яку скомпрометував заїжджий хлопак, чи можливо молоденький конюх.
-Це не твоя справа.
Хотіла пройти повз і поставити чайник, тому що від кави нехай і розчинної я б не відмовилася, не дивлячись на вкрай неприємну компанію. Але мій колишній наречений вирішив що кофеїн мені шкідливий, а ось надмірно владний чоловік з перебільшеним почуттям власної гідності якраз.
-Моє. – Олександр підвівся зі свого місця, загороджуючи прохід. - Це моя справа Карина, і завжди нею буде.
Схопивши мене за неприбране волосся, змусив підняти голову вгору, щоб я могла бачити його холодні блакитні очі.
-Відпусти. - прошипіла крізь зуби, більше від болю, ніж від злості, женишок не обмежував себе в силі.
-Зараз відпущу.
Виплюнув мені в обличчя і потягнув із кухні. Ледве встигаючи за його широким кроком, ризикувала залишитись і зовсім не те що без волосся, а взагалі без скальпу. Товкнувши мене в колишню мою кімнату, зачинив двері.
-А тепер розповідай, де і з ким вешталася.
Відступила подалі, я ще ніколи не бачила в нього такого маніакального погляду.
-Я вже сказала, не твоя справа. Ми розійшлись з тобою.
-Це я вирішуватиму, розійшлись ми чи ні.
-Ти мені зраджував зі своєю секретаркою.
-І що?
Я просто не могла підібрати слів, цей козел і справді вважає, що трахати свою секретарку в той час як є наречена цілком нормально?
-І те, що ти хворий виродок.
Олександр посміхався, повільно підходячи до мене, я ж відступала наскільки це дозволяла кімната.
-Я всього лише дбав про тебе, хотів щоб ти була чистою, оберігав від усього. А ти як остання повія дала першому зустрічному.
Розсміялася, адже він не такий уже й неправий. Кирило справді виявився першим зустрічним, і я йому справді дала.
-Так, дала, і дала із задоволенням. Ми гуляли всю ніч.
Щоку обпік ляпас. Торкнулась язиком до губи, так і думала, розбив.
-Заткнися мерзота. - схопивши мене рукою за щоки, цей псих боляче стиснув обличчя, змушуючи дивитись на його неприємну пику. Як я раніше цього не помічала? Він же чортів садист. - Так і бути, я пробачу тобі цей інцидент, вперше і востаннє.
Він з бридкістю відірвав руку, я ж сплюнула кривавий згусток йому під ноги. Дивно, але болю я не відчувала, по венах тік адреналін.
-Ти хворий, чи глухий? Я сказала ми розійшлися.
Олександр гидко розсміявся.
-Я ж сказав, це мені вирішувати. - засунувши руки в кишені він розгойдувався, перекочуючись з п'яти на носок. - Ти моя,ти повністю належишь меня, якщо не хочеш нашкодити батькам. Не віриш мені, поговори з матір'ю.
Розгублено дивилася на чоловіка.
-Про що ти?
-Запитаєш Олену Борисівну. А зараз проведи мене як зразкова наречена. Я дам тобі два тижні відпочинку, потім ти повернешся до нашої квартири. - він наголосив на слові "наша".
Я дійсно проводила його до дверей, але тільки щоб переконатися, що він пішов.
-Будь гарною дівчинкою. - як маленьку потріпав по голові і нарешті забрався.
У сумочці, яку я кинула біля входу, пропищав телефон сповіщаючи про повідомлення. Дістала його, відзначивши що залишилося всього п'ять відсотків заряду. Мені надійшло повідомлення з невідомого номера, навіть не відкриваючи, змогла прочитати першу частину "Чому пішла?"
-Звідки в нього мій номер?
Двері знову грюкнули, переді мною застигла вкрай похмура мама. Схоже вона чатувала десь під дверима, чекаючи поки мій женишок піде.
-Поговорили?
Пішла на кухню, незважаючи на біль у губі та щоці, я так і не відмовилася від ідеї випити кави.
-Поговорили. - обернулася до неї, щоб вона могла вдосталь намилуватися червоною щокою, яка вже синіла. - Подобається? Ти досі у захваті від милого та гарного Олександра?
Мама притиснула руку до рота і осіла на дивані.
-Це він зробив? - вона вказала на моє обличчя.
-Ні, це я сама себе вдарила перебуваючи в шоці від своєї тупості. - голосно засміялася, здається тепер у мене може бути істерика. - Звичайно він мам, чи ти ще когось бачила у квартирі коли йшла.
-Як він міг? - у її голосі було стільки розпачу, що весь мій запал якось швидко вщух.
-Мам, він щось плів про те, що ти повинна мені щось розповісти.
Вона глибоко зітхнула, схопивши рекламну газету зі столу почала рвати її на дрібні шматочки, перша і вкрай тривожна ознака.
-Доню, пам'ятаєш батько взимку потрапив до лікарні. Йому робили складну операцію на серці.
-Звичайно пам'ятаю
Ще я пам'ятала, що мені не одразу сказали, боялися моєї реакції. У мене була зимова сесія і батьки не хотіли щоб я її завалила. Дізналася я про все, коли тата вже виписали.
-Так ось, тоді Олександр дуже допоміг нам, у нас би просто не вистачило грошей, а він влаштував батька до кращої клініки, всі витрати взяв на себе, але з однією умовою.
-Якою? - запитала враз помертвілим голосом.
-Йому був потрібен кредит для бізнесу, він попросив взяти його під заставу нашої квартири, оскільки свою продав і пустив на лікарняні витрати. Я погодилася, адже майже родичі, до того ж, батькові так допомагав. Але ти не хвилюйся, він цей кредит всього за два місяці виплатив, сказав у нього якась велика угода пройшла успішно, і він налагодив контакт із потрібними людьми.
Полегшено видихнула.
-Тоді в чому проблема?
Мама зам'ялася.
-Після цього я переписала на нього квартиру.
Ось так без підготовки це виявилося жорстко.
-Навіщо, мам?
-Він будує за містом для нас котедж, а ми вирішили залишити вам квартиру. У вас же весілля всього через місяць, я була впевнена що все буде добре, яка різниця хто володітиме нерухомістю. До того ж він такий серйозний юнак.
Я ледве не скреготала зубами, а я значить безголова малолітка, яка не здатна впоратися з квартирою.
-Мам, на чиє ім'я оформлена ділянка під будинок?
Жінка опустила очі.
-Я не знаю.
От чорт, відколи моя вічно обережна матуся стала такою дурною та інфантильною.
-Тато знає?
Вона похитала головою.
-Нотаріус Олександра сам усе залагодив без його участі.
Ось козел. Можливо ці угоди можна визнати недійсними, потрібно терміново шукати юристів. Обійняла матусю, вона виглядала зовсім розчавленою.
-Ми все вирішимо, мамо. Все буде добре.
Ось тільки в голові крутився годинник з терміном у два тижні, і якщо я так нічого за цей час не вигадаю, доведеться виходити заміж.