Глава 3

Кирил
Сьогодні для мене особливий день, рівно три роки як я залишив своє минуле і свій клан, залишив того хто дорожчий за брата. І саме сьогодні вона надіслала мені повідомлення, як завжди у своїй манері, щось на зразок: "Ти псих ненормальний, коли додому приїдеш, нашій дитині потрібен дядько Кирил. І так, я вагітна".
Всі ці роки я старанно гнав від себе думки про неї. Як так вийшло, що я настільки прив'язався до істинної свого альфи? Коли я дав слабину і дозволив їй проникнути в мою голову? Я не міг сказати що кохав її, але почуття біли напевно більші ніж дружба. Мені довелося покинути клан, тому що Макс все знав, просто не міг не помітити, він же не дурень. Він нічого не сказав, не викликав на поєдинок, він просто промовчав, що було ще гірше.
Я поїхав у це смердюче гаром місто, починати життя заново. Торік купив бар, хоча нічого не тямив у його управлінні, довелося наймати керуючого. І саме сьогодні мені попався дехто цікавий. Вийшовши на поріг бару покурити, побачив дівчину, яка з зачарованим виглядом погладжувала мотоцикл. Красива, тендітна і якась невловимо зворушлива, щось було в ній таке, що чіпляло.
-Я не дозволяв його чіпати.
Вона смішно скривилась, втупивши в мене свої горіхового кольору очі. Безперечно звичайна людина, але що так чіпляє? Запах? Втягнув повітря, вона пахла гіркою ваніллю і чимось ще невловимо знайомим.
-Тобі не вистачає кольору, хлопче.
Я хмикнув про себе, гостра на язик, що мені напевно подобається. Коли дівчина проходила повз, зачепила мене плечем, тілом пробігся струм. Я підібрався як перед полюванням, готовий зробити стрибок. Побачив як вона відсахнулася назад, піднявши руки вгору і щось лепечучі своїми пухкими губками. Ти потрапила дитинко, я тебе точно не відпущу. Тільки одна дівчина викликала в мені подібні почуття, і вона мені не належала, зараз все може бути інакше.
Як прив'язаний потягся за нею слідом. Вона чітко дає зрозуміти, що не хоче спілкування, але мене це не зупинить. Коли їй дзвонить якийсь виродок, хочеться знайти його і відірвати голову тільки за його тон. Але мене тішить, що вони розійшлись, отже вона вільна, значить буде моя.

Карина
Пляшка стрімко порожнішала, і я вже почувала себе дуже добре, здавалося за спиною виросли крила. Новий знайомий вже не здавався мені таким вже й холодним, а навіть дуже гарячим. Особливо це відчувалося, коли я випадково притискалася до нього плечем. Він був малобалакучий, весь час уважно на мене дивився, ніби дірку протирав, чим страшенно напружував. Коли в сумочці вкотре задзвонив телефон, він не питаючи мого дозволу взяв його, поставивши на гучний зв'язок.
-Слухаю. - його голосом можна було забивати цвяхи, настільки він був твердим і загрозливим.
-Ти хто? - злегка розгублена відповідь Сашка.
-Тебе це хвилювати не повинно.
-Де Карина?
-Це теж не повинно хвилювати - він розглядав свої ідеальні нігті.
-Вона моя наречена.
-Вже ні.
Я прямо відчувала як скриплять зуби мого вже колишнього нареченого.
-Швидко ж ця повія заміну знайшла. – зло виплюнув він.
-Залишишся без язика, якщо скажеш ще хоча б одне погане слово про неї, це ясно?
Колишній наречений кинув слухавку. Ну все, тепер точно ліфчики з трусами по всій вулиці збиратиму.
-Навіщо ти так? Ти його зовсім не знаєш.
Гострий зелений погляд зупинився на моєму обличчі. Він точно разом зі мною пив? Складалося відчуття, що у нього хмелю в жодному оці немає.
-Тому що такі мудаки інакше не розуміють.
Усміхнулася.
-А такі як ти?
Він повернув мені усмішку, тільки в нього вона вийшла загрозливішою.
-А такі як я взагалі ніяк не розуміють.
Він покликав офіціантку.
-Запиши все на мій рахунок.
Дівчина кивнула і швидко відійшла, у бар почали підтягуватися відвідувачі. Кирил звернув на мене всю свою увагу.
-У мене пропозиція.
Підняла руки догори.
-Я додому.
Цей змій-спокусник провокаційно посміхнувся.
-Шкода, я хотів запропонувати покататися.
Одразу ж згадала звіра на парковці, і ледве слиною не закапала стіл. Знає негідник на що тиснути.
-А раптом ти маніяк, завезеш кудись і зґвалтуєш?
Кирило округлив очі і злегка наспів простягнув:
-Що значить раптом?
У роздумах розглядала чоловіка, є в ньому щось божевільне, такий собі випещений псих. Напевно все-таки безумств на сьогодні вистачить.
-Я все-таки додому.
-А якщо дам покерувати?
Завмерла на мить. Адже я вирішила сьогодні чинити безумства, то чому б саме з цього не почати.
-А знаєш що, поїхали. Тільки я фото твого мотоцикла скину знайомому, щоб було видно номер.
Кирил байдуже знизав плечима.
-Пішли.
Піднявшись, трохи похитнулася, але мене акуратно підтримали. Обійнявши за талію, Кирило повів до виходу, щось попутно сказавши дівчині за барною стійкою.
На вулиці полегшало, свіже нічне повітря злегка охолодило розпалене тіло. Забравшись на свого звіра, чоловік мені кивнув.
-Застрибуй.
-А як же покерувати?
-Починаю завжди я.
Він так це сказав, що по тілу пройшло тремтіння, двозначність фрази не помітив би хіба що глухий. А чому б і ні, він гарний, зухвалий, я сьогодні розірвала відносини з нареченим, нас сама доля штовхає один до одного, хоча б на одну ніч. Відкинувши сумніви, взяла запропонований захисний шолом, і застрибнувши за спину Кирила, натягла його на голову, встигнувши почути задоволене:
-Гарна дівчинка.