Глава 1

-Карина, ти впевнена що хочеш цього?
Важко зітхнула, хотіла б точно знати чого хочу, але останнім часом з цим конкретні проблеми. Я просто застрягла на місці, і вже навіть не впевнена, чи хочу я виходити заміж за Олександра.
-Мам, я не знаю. Я просто хочу трохи відпочити.
-Ну так поїдь разом із Сашком.
Ось як мені пояснити, що саме від Сашка я й хотіла відпочити. Останнім часом він мене просто задушує своїм постійним контролем та вічними причіпками:
-Карино, переодягнися, ця сукня занадто відкрита
-Спідниця коротка
-Макіяж яскравий, і взагалі люба, тобі не потрібен макіяж.
Коротше кажучи, сама не помітила як опинилася в аб'юзивних відносинах, та ще й дала згоду на шлюб. Напевно саме в той момент я зрозуміла, що моє життя котиться в тартарари, і мені необхідно злегка пригальмувати.
-Мамо, Олександр дуже зайнятий на роботі, він не зможе зі мною поїхати.
-Ну значить почекай поки він звільнитися і поїдете разом.
Я вже намагалася пояснити батькам, що здається поквапилась прийняти пропозицію успішного, сучасного, молодого бізнесмена, і тепер хочу дати задню. Але мене й чути не хочуть. Мама впевнена що я вловила птаха удачі за хвіст, і він стрімко тягне мене за собою вгору. Тоді чому я відчуваю, ніби падаю на дно?
-Давай я йому подзвоню, майбутній тещі він не відмовить, і візьме кілька днів відпустки.
Кисло посміхнулася. І справді ж не відмовить, ось тільки я вислухаю цілу лекцію про те, що я ставлю його в незручне становище.
-Ні, мамо, не потрібно. Я вже все вирішила, відпочину пару тижнів у бабусі і повернуся якраз перед весіллям, ще встигну все підготувати.
Досі не можу зрозуміти що мене так зачепило в Олександрі. Ми зустрілися холодним листопадовим днем. Він поспішав на своїй машині у справах, я бігла в сусідню кафешку в обідню перерву між парами, як у заїждженому і набитому кліше романтичному фільмі він наїхав на калюжу і обдав мене брудною водою буквально з голови до ніг, і поки я обтікала всіма принадами які тільки можна уявити у брудній воді, молодий красень старанно вибачався та кланявся. Після чого запросив сходити ввечері до ресторану на знак вибачення, я погодилася. Тепер аналізуючи все що відбулося того дня, починає здаватися, що він спеціально наїхав на ту калюжу, хоча можливо це все моя параноя. Хоча знаючи цю людину ось уже пів року і плануючи весілля, я могла з упевненістю сказати, що поняття "випадковість" і Олександр просто несумісні. Всього через три місяці він запропонував мені руку і серце, тоді все ще зачарована флером таємничості та якимсь нальотом романтизму, я погодилася. Мені подобалося що він так уважно до мене ставився - завжди питав чи я їла, що роблю, та інші дрібниці. Ще серед усіх моїх шанувальників його вигідно виділяло те, що він не намагався затягнути мене в ліжко, а після того як дізнався що скажемо так мою квітку ще не зірвано, взагалі припинив усілякі спроби. Він запевняв, що надто кохає мене, і як справжній джентльмен зможе почекати до весілля. До того ж, за його словами, він був по горло ситий досвідченими панночками, і дуже радий моєї недоторканості. Ще тоді мене це зачепило, але через час якось стерлося з пам'яті.
Мої роздуми перервало важке зітхання мами.
-Як знаєш, донечко. Але все ж таки я б на твоєму місці сказала своєму нареченому особисто, що збираюся напередодні весілля кудись їхати.
Обійняла маму, знаю що вона просто переживає.
-Звичайно ти маєш рацію, мамуль. Прямо зараз з'їжджу до нього в офіс і все скажу. Думаю він не буде проти.
Ось тут я відверто покривила душею, я точно знала що він буде проти. Але я була налаштована рішуче, саме тому не почала йому дзвонити. Сашко не дуже любив коли я до нього приїжджаю після трьох, стверджуючи що в цей час у нього зустрічі з партнерами, до яких він може приревнувати прекрасну мене.
-Добре, тільки не сваріться. Як Сашко скаже, так і зроби.
Я вже стояла біля вхідних дверей, тому мама не побачила як мене злегка перекосило від її слів.
-Все, мамуль, я пішла.
-Добре люба, будь обережна.
На вулиці нарешті змогла вільно видихнути, баба Ліда несхвально зиркнула в мій бік.
-Це де ж ти заробила на таку машину, Каринко? Вона дорога, мені син сказав.
Скосилася на новенький пежо, подарунок Олександра до дня заручин, і ще один важіль тиску.
-Наречений подарував.
Бабця хмикнула.
-Знаємо ми таких наречених.
Ось же мерзенна стара, і внук у неї ще той виродок. Він на пару років старший за мене, я його добре пам'ятаю ще зі шкільних часів, нічого доброго ці спогади не містять.
Не звертаючи уваги на образливе бурмотіння пішла до машини, я зовсім недавно отримала права і все ще погано водила, найчастіше віддаючи перевагу метро, через що Олександр жахливо сердився. Тому сьогодні взяла машину. Як це не дивно жили ми з нареченим окремо, він винайняв для мене квартиру в центрі, сам же мешкав у котеджному селищі за містом, принаймні так він говорив. На питання чому ми не можемо жити разом, просто відповідав що раз у нас чисті стосунки, то нехай вони такими і залишаються до весілля.
Вируливши на дорогу, повільно потяглася до ділового центру міста, безбожно затримуючи решту водіїв. Нарешті під'їхавши до високої скляної офісної будівлі, змогла розтиснути пальці, які оніміли від напруги. Все-таки керувати машиною це не моє.
На прохідній мене без проблем пропустили, тому що я вже встигла не раз тут побувати, частенько заїжджала, аби ми могли разом пообідати чи повечеряти. На дванадцятому поверсі як завжди було жваво, не знаю чим там займався мій майбутній чоловік, здається щось пов'язане з комп'ютерними програмами чи іграми, коротше я дуже далека від цього, а він не надто вдавався у подробиці. У приймальні виявилося порожньо, Анжела яка завжди сиділа з царственим виглядом за своїм столом, кудись зникла. Ну і добре, вона мені ніколи не подобалася, надто гордовита і зарозуміла як для секретаря.
Не стукаючи відчинили двері до кабінету.
-Любий, мені потрібно з тобою поговорити.
Олександр сидів на своєму шкіряному дивані відкинувши назад голову і прикривши в блаженстві очі, в той час як секретар Анжела старанно працювала заковтуючи якнайглибше член мого нареченого.
-Мабуть я не вчасно.
У мене всередині все ніби оніміло, я нічого не відчувала. Олександр розплющив очі, і одразу відштовхнувши дівчину, почав поспіхом натягувати штани.
-Кохана, ти все не так зрозуміла.
Я засміялася, настільки збитою була ця фраза.
-Тут складно було щось не так зрозуміти, тобі так не здається? Чи може тебе вкусила змія, і ця мила дівчина просто відсмоктувала отруту?
Олександр на мить застиг, потім його обличчя почало набувати багряного відтінку, ознака того, що він починає злитися.
-Анжела, залиш нас.
-Навіщо ж, нехай залишається. - моя уїдливість просто зашкалювала. - Такий шляхетний вчинок як порятунок керівництва гідний заохочення, я маю рацію? – подивилася на Анжелу.
Дівчина стояла опустивши голову, зараз від минулої зарозумілості не залишилося і сліду. Я б навіть сказала що вона злякано подивилася у бік боса.
-Карино, що ти несеш?
-А що, навіть якщо тебе не вкусила змія, тоді ти був переповнений тестостероном, який за своєю суттю теж отрута, і щоб не здохнути від надлишку семені ти люб'язно дозволив цій милій пані тобі допомогти.
Мене починало трусити, не від люті ні, від образи. Адже я з цією людиною збиралася пов'язати своє життя, я не мала ілюзій щодо подружньої вірності та іншого, але хотілося б щоб він протримався довше ніж пів року, або хоча б робив це не в своєму офісі, знаючи що я можу прийти будь-якої миті.
-Більше не буду вас відволікати. Продовжуйте. - кивнула Анжелі яка підняла голову, на ширинку вже колишнього нареченого. - Він ще не встиг закінчити, тож постарайся крихітко.
Сама від себе такого не чекала, але мені зробили боляче, я хотіла відплатити тією самою монетою. Олександр перехопив мене за руку.
-Карина, стій.
Його владний голос завжди діяв на мене, ось тільки не зараз.
-Відпусти мене і більше ніколи не торкайся. - голос звучав розмірено та холодно.
Витягнувши з сумочки ключі від машини, кинула в цього мудилу.
-Подаруй краще Анжелі, вона дуже старається.
Машинально підхопивши брелок, він розгублено стискав його в кулаці, мабуть,не чекав відсічі.
-Карина, не роби дурниць. Давай поговоримо.
-Нам нема про що розмовляти.
Рішуче розвернувшись на п'ятах, пішла до виходу, всередині кипіла суміш люті та образи.
-Я подзвоню коли ти трохи охолонеш.
Не змогла відмовити собі в задоволенні показати своєму вже колишньому нареченому фак.