17

Лізко, привіт, - чую низький голос подруги Валерії та відкладаю напівпорожню коробку з шоколадними цукерками, що лежала на колінах. Кіт, який розвалився на підлозі, підстрибнув від несподіваного шурхоту та заховався під стіл.

- Привіт, люба. Як справи? – розмовляю, смакуючи цукерку.

- Окей, а в тебе?

- Нудно, ось навіть з котом розмовляю.

- Він відповідає?

- Поки ні.

- Тоді все гаразд. Слухай, ми тут з Сєнєю в сауні зависаємо, приїжджай до нас.

- Ну, я не готова.

- Що там готуватися? Береш купальник і вперед. Сєнечка тобі привіт передає, тільки з турецької лазні прийшов. Ти, мій султан, нумо я тебе поцьомкаю. Чим від тебе пахне? Каже, що робив пілінг зі сумішшю маракуйї та апельсина з корицею. Яка гладенька шкіра, так і хочеться скуштувати. Лізок, ми на тебе чекаємо. Дві години оплатили, третя за тобою.

- Як довго ви там?

- Пів години, мабуть. Ксюшка з Владиком повинні були нам компанію скласти, але щось у них не зрослося. Все, досить теревенити, записуй адресу. На таксі хвилин за двадцять доберешся.

- Лєро, у мене ж водій є.

- Супер, але подумай куди водія прилаштувати. Ти ж його з собою в сауну не візьмеш?

- Петренка? Ні в якому разі. Він не маленька дитина, в машині посидить.

- Домовилися, чекаємо на тебе.

Я потягнула до коробки та взяла ще одну цукерку. Шоколад розтікся по язику, і до ванільно –гіркого смаку додався вишневий присмак коньяку. Як добре, що Лєрка витягнула мене до сауни. Давно я не робила SPА процедури. На минулому тижні тільки маска із пелюстків троянд та відпочинок в джакузі, але це в SPA комплексі, що поруч. Я там була декілька разів і вже не цікаво, та й майстрині не сподобалися, надто ліниві та байдужі.

Ще дуже кортіло подивитися на Лєрчиного бой-френда, який, з її слів, мав статуру грецького бога та був неперевершеним у коханні. Подруга зналася на молодих хлопчиках, приручала, підгодовувала, а ті відповідали химерною відданістю. Скільки красунчиків Лєрка поміняла? Мабуть, більше трьох. Останній, наймолодший, щось надовго затримався.

Визираю у вікно та з захопленням спостерігаю, як великі волохаті сніжинки, повільно, наче павуки, спускаються з неба. Шкода, що внизу на них чекає тепла бруківка, яку декілька днів підсмажувало сонце. Вирішую вдіти білу норкову шубку - чоловік привіз із Італії. Я жодного разу її не вигулювала. Думаю, зараз саме час, зима ж на дворі.

 Помічаю Петренка, який порається біля автомобіля. Ретельно витирає блискучий кузов від плям, що залишають сніжинки. Він би ще лупу взяв, проявив свій детективний хист. Давно я в місто не виїжджала, навіть водій занудьгував. Набираю по мобільному Петренка й повідомляю про поїздку до SPA центру, бачу по обличчю, що новина детективу сподобалася. Чому він радіє, все одно доведеться в машині чекати?

Біла шубка відтіняє моє чорне довге волосся. Нещодавно поміняла колір, який мені до лиця. Ще раз оглядаю себе біля великого дзеркала в прихожій. Королева! Виходжу з будинку, наче з Букінгемського палацу. А ось і вірний васал, Сергій Сергійович Петренко, відривається від Porsche Cayenne та біжить до мене. Короткі повні ноги з дебелими литками згинаються в колінах під важкістю кремезного тіла, широкопола незмінна шляпа закриває майже все обличчя, бачу тільки мокрі від снігу вуса та велике підборіддя з ямкою.

Детектив нерішуче зупиняється в кількох метрів, раптом знімає капелюха та кланяється. З подивом спостерігаю, як на рожевій лисині тануть сніжинки.

- Доброго дня, Сергію Сергійовичу.

- Вітаю, мем.

Ще одна дивина від Петренка, в якої ролі він сьогодні? Детектива, таємного залицяльника чи улесливого мачо?

Сідаємо до машини, різкий хімічний запах викликає кашель. Детектив заводить мотор, перед очима танцює паперова ялинка, що прикріплена до лобового скла. Ненавиджу дешеві ароматизатори. Відкриваю рота, щоб про це сказати Петренку, але не наважуюся. У детектива надто урочистий вигляд, старався ж для мене, навіть ароматизатор придбав. Промовчу поки що.

Вивіску SPA центру помічаю ще здалеку. Сподіваюся на мене чекає розкішний відпочинок. Залишаю Петренка в машині, хай сам вирішує проблему з паркуванням та відчиняю важкі двері будівлі з ручкою у формі кільця, що стирчить із пащі лева.

Мене зустрічає шелест води, яка ллється з імпровізованого фонтана в центрі хола. Кахель натертий до блиску, і навіть незручно залишати мокрі сліди на дзеркальній підлозі. Підхожу до рецепції, чую стук вхідних дверей та озираюся. Гора у плащі й капелюсі залазить до холу, наче ведмідь до барлоги. Петренко, і чого тобі в машині не сидиться? Ще припхається зараз до сюди. Від неприємної думки кривлю рота. Дівчина на рецепції стримано посміхається. Я виймаю телефон і телефоную подружці:

- Лєра, ви де?

- На рецепції тобі все скажуть, - чую у слухавці млосний голос. Мабудь, Лэрка вже гарно розслабилася.

-Е…, - звертаюся до дівчини, яка впоралася зі своїм обличчям і зараз дивилася на мене ангельським поглядом.

- Дякуємо, що вибрали нас. Це єдиний у місті комплекс відпочинку з басейном, що наповнений озонованою водою. До ваших послуг все необхідне для оздоровлення душі й тіла: великий вибір турецьких, руських та фінських парних, басейн, джакузі з гідромасажем, соляна кімната, великий вибір SPA процедур та масажей.

- Дякую, дівчино, вам не повідомили про мене.

- Ви, Єлизавета?

- Так.

-  Єлизавето, на вас очікують у кімнаті 14, яка оплачена на дві години. Але сорок п’ять хвилин уже минуло.

- Дякую, я знаю.

 Одягаю на руку зелений браслет, який мені люб’язно запропонувала дівчина, беру два жетона-ключа від роздягалки та кімнати. На чолі виступають крапельки поту, розумію, що в шубі надто жарко. Із-за рогу, наче тінь, з’являється місцевий охоронець у білому льняному костюмі та блакитній кроватці у формі метелика. Цікаво, він охоронець чи хлопчик по виклику? Від накачаних м’язів майже рипить піджак і не сходиться на плоскому животі. Помічаю рідку доріжку, що починається від пупка і ховається в штанах. Цікавий екземпляр.