Міфи кажуть, що Ірландією правило шість племен. Кожне наступне, прибувши на розкішний зелений острів, знищувало попереднє.
Туата де Дананн стали четвертим племенем, що володарювало Ірландією. Назва племені, дуже дивна для нашого вуха, значить "північний народ богині Дану". Барди називали Туата "найкрасивішими, найвишуканішими в одязі й озброєнні, наймайстернішими у грі на музичних інструментах, найобдарованішими розумом з усіх, хто коли-небудь приходив до Ірландії". Звичайно, таких унікумів вважали богами.
Історія, як Туата потрапили до Ірландії, також загадкова. Кажуть, сонце три дні закривали чорні хмари, по яким і прибуло дивовижне плем'я. Ці ж магічні хмари ховали пришельців від попередніх власників острова, племені Фір Болг.
Коли пришельці, нарешті, вийшли з туману в прямому сенсі цього слова, розгорнувся класичний спектакль жадібності й недовіри. Туата запропонували Фір Болг поділити землі і мирно співіснувати, власне торгово-військовий альянс, але старожили не погодилися. Результатом стали кровопролитні баталії.
В першій битві при Маг Туїред, як ви розумієте, перемогли боги-прибульці, і Фір Болг залишилися з носом, перепрошую, з крихітним Коннахтом, а Племена богині Дану отримали всю Ірландію. Тут би, здавалося, їм царювати і царювати. Але...
Але в Ірландії жили ще й фомори, дивне демонічне плем'я. Їх навіть вважали мешканцями потойбічного світу, зворотнього боку Ірландії. Туата де Дананн почали перемовини з фоморами ще до прибуття в Ірландію — можливо, хотіли знайти союзників. Та влада — паскудна річ, племена зхлестнулися, кожне захищаючи свого кандидата на трон, в другій битві при Маг Туїред. Фоморів вів у бй одноокий Балор, який, за деякими версіями легенд, був однією з іпостасей Одіна. Але... його переміг власний онук Луг-Ламфада, ввігнавши списа в єдине здорове око ненавистного предка. Чому ненависного? Бо рідний дід викрав його в матері й велів втопити, керуючись, традиційно, старовинними передбаченнями. Що ж, онук вижив і, звичайно ж, виконав пророцтво, вбивши діда. Таким чином Племена богині Дану стали безроздільними володарями всієї країни.
Але... Ніколи не вважай себе найсильнішим. Завжди знайдеться могутніший за тебе. Минуло багато часу, і до Ірландії потрапили Сини Міля, п'яте й останнє з магічних племен Ірландії, предки — кого б ви думали? — сучасних людей. Нові завойовники прийшли з Єгипту.
І тут Туата повторили помилку своїх попередників Фір Болг. Вбили послів Синів Міля, бо вирішили, що ті зазіхають на їх землю. Звичайно, це не зійшло їм з рук. Потомки Дану зазнали нищівної поразки у битві при Таїльтіу, втративши трьох королів, трьох королев, а також безліч вояків.
Рятуючи рештки вцілілих соплеменників, Племена богині Дану накинули на себе покрив невидимості і заховалися у Сидхах або ж Ші, пагорбах, що уявлялися водночас і могилами, і місцем перебування Туата де Дананн. З того часу потомків Дану стали йменувати сидами, пізніше ототожнювати з фейрі і ельфами, а з часом навіть з троллями й лепреконами. Такий безславний кінець спіткав колишніх богів.
#528 в Фентезі
#101 в Міське фентезі
#1991 в Любовні романи
#487 в Любовне фентезі
Відредаговано: 01.04.2023