"Веселі" танці

З ранку було похмуро, а потім дощ, то ллє, то перестане. І тільки надвечір розпогодилася і сонечко вийшло, і навіть калюжі почали всі миттєво висихати.

Після денного сну чи я б навіть сказала післяобіднього відпочинку турбаза почала поступово оживати.
Неподалік нас стояла самотня лавка-гойдалка.
Я звичайно там кататися не стала. А Світлані з Юлею вона, я дивлюся, цілком підійшла. Вони весело розгойдувалися і палили.

- Які плани на вечір у нас, дівчатка? - Повільно підійшла я до них.

- Хлопчики нам сказали, що ввечері біля корпусу буде справжня дискотека для усієї турбази. І ми плануємо туди йти, -  відповіла мені Юля.

- І о скільки ця "грандіозна" подія обіцяє бути? - Поцікавилася я з дуже властивим мені сарказмом.

- Близько восьмої. Або навіть може згодом. – Відповіла Юля, дістаючи другу цигарку з довгої зеленої пачки.
- Будеш? Це ментолова. "Файн". Дорогі, але м'ятні.

Я зробила негативний жест рукою.

- Ось дивись, Мар'яна, наш Сергій йде, - показала Світлана кудись позаду мене.

Я повернула голову. До нас справді йшов Сергійко. Я тільки встигла подумати, з чого вони вирішили, що він, як вона сказала "наш". Він мій! І більше нечій. Але не можу я про це казати вголос. 

- Піду допоможу дівчаткам чистити рибу, - 
пояснила я, розвернулася та пішла собі разом зі своїми думками. 

А пішла я на кухню, де Яна, Тетяна та Наталка дружно займалися дуже неприємним заняттям, вони чистили свіжу рибу.

- Хлопці її сьогодні зловили. Олег та Евген весь ранок десь на човні плавали та ось майже ціле відро наловили середнього розміру живих блискучих карасиків. – пояснила мені Яна.

- Зараз смажити будемо, — сказала Тетяна і почала дуже спритно і вміло потрошити ще живу рибу. - У мене тато рибалка, - пояснила вона нам, спритно орудуючи невеликим гострим ножем

– Чим я можу допомогти?

- Ой, не лізь, Мар'яно. Ми самі все одно вже вимазались. 

- Сьогодні на вечерю буде в нас смачнюча смажена риба, — від чогось засміялася Наталія.

- І морочитися не треба. Тут якраз на всіх вистачить.

- Ахаха, мій Валера все це за раз з'їсть, — почала сміятися Яна, згадуючи, як вранці її новоспечений кавалер поодинці доїв усі вчорашні котлети та варену ковбасу.
А все тому, що холодильник не працював, а всі так наїлися, що вже й дивитися на їжу не могли.

- Так, виручив, — почала сміятися Тетяна

- Якщо чоловік багато їсть, він потім це все в сексі відпрацює, - повчально повідомила нам Яна і зробивши великі очі, почала викладати вже готових карасів у велику емальовану каструлю.

- А Вадик ще обіцяв раків наловити, - згадала Тетянка. - Так у нас буде просто чудова вечеря. - А якщо їх з пивом відварити то буде взагалі смакота! 

- Так, а в чому проблема? - Здивувалася я. - У нас ще багато пива залишалося.

- Сергій сказав що якщо ми торкнемося пива, він нас усіх повбиває. - Пояснила мені Яна.

- Я дозволяю. Беріть. - Махнула я рукою.

- А ще туди кріпчика, буде просто фонтан. - 
Яна одразу кинулася дрібно нарізати кріп.

- Мар'яно, ти впевнена, що пиво брати можна? - Ще раз перепитала мене Тетянка. - Я особисто боюся його чіпати.

– Беріть. Теж мені коштовність, пиво, — скривилася я. - Бо я наприклад не дуже його люблю. І не розумію що усі в ньому знайшли. 

- Скандал забезпечений, — від чогось зраділа Наталія але взяла пиво.

– Так. Я не зрозумів? Що за фігня? Хто брав моє пиво? – У дверях кухні з'явився Сергій. - Я ж сказав не чіпати. Це надвечір. У нас і так пиво мало лишилося.

- Це я їм дозволила, - горда струснула я чубчик, якій, як на зло, закрив праве око.

Ось він стоїть зараз переді мною. Весь такий діловий. У синіх плавках. Босий. Волосся ще мокре. За плавками пачка цигарок. І в руках у нього цигарка. Дивиться на мене уважно та оцінюючі. А я вже розумію, що скандалу не буде.

- Ну, якщо ти, тоді інша справа, Мар'яночка, — відповідає вже зовсім іншим голосом Сергійко.

Дівчата зрозуміло переглядаються. А як тільки Сергійко йде починають разом усі сміятися. 

- Ну, що ви, - намагаюсь заспокоїти своїх дівчат. - Просто він мене поважає. 

- Ага, поважає. - Сміється Наталачка. - От хто б мене так поважав. 

Дівчата ріжуть зараз дружно цибулю. І він такий пекучий, що у них у всіх течуть густі сльози.

- Плач, Наталко. - Сміється наша Тетянка. - Багаті теж плачуть.

- Так, які ж ми багаті, ми бідні. - Сміється у відповідь Наталка.

- Плачуть чи пляшуть? – Перепитує їх Світлана, як зараз тільки з'явилася на кухні з іншими дівчатами.

- О. До речі. До речі. До речі. Сьогодні ж увечері танці, – повідомляє нам новини Віка. 

- Танці, шманці. - Сміється Тетяна. - Дякую, Вікуся. Ми вже в курсі.  

-То йдемо скоріше збиратися бо вже час, - нервує Віку. 

Дівчата беруть усі наші тарілки та каструлі та ми швидко несемо їх до наших будиночків. Щоб скоріше повечеряти та починати збиратися на танці. 

Через пів години ми вже одягаємося у себе в кімнаті. 

Цікаво, як я виглядаю збоку? Його очима? Ось погано, що тут зовсім немає великих дзеркал. Щоб на весь зріст. Може, в корпусі в кімнатах є, але ось у нас у будиночку чомусь така розкіш не передбачена. Напевно, я для Сергійка красива. Ой, я й так гарна. Чорна футболка, темно-сині джинси. Все по фігурі. Облягає.
Обтягує де треба. От зараз би покрутилась перед дзеркалом із задоволенням.

Як він там каже? Витончена, струнка, молода жінка.

- У тебе гарна така зачіска. Мені дуже подобається, — дивиться Сергій на мене хвилюючим поглядом. - Ось чубчик такий класний на бік. Теж таку собі хочу. І кросівки у тебе класні. Фірма, — захоплено оцінює він мої сірі з рожевим "Nike". - І взагалі ти вся така, як модель, — радісно повідомляє він мені наче бачить мене вперше

- Модель, - Мені смішно. Я мама двох дорослих діток, яка я модель. Але ж приємно, коли молодий хлопчик про тебе такої гарної думки. 

Особисто я зібралася дуже швидко. Чого не можна було сказати про усіх інших наших дівчат.