30 Афіна

На щастя, зустріч з моїми рідними пройшла не так вже й погано, як я собі уявляла. Коли Крістіан розсердився на мого брата, я злякалась, бо знала, на що він здатен. Але все минулось і Азарх заспокоївся.

Перед тим, як попрощатись, я дала свої нові контакти брату. Ми з Крістіаном вийшли на вулицю і вже майже дістались до машини, коли він різко відштовхнув мене.

Наступної миті в те місце, де я щойно стояла, вдарила чорна блискавка. Від шоку і неочікуваності я скрикнула. Крістіан Азарх схопив мене на руки і все довкола закрутилося і зникло. Злякавшись, я заплющила очі і міцно обійняла його за шию.

- Ми в безпеці, Афіно, - промовив Крістіан, ставлячи мене на ноги.

Відкривши очі, я озирнулась довкола і мало не закричала від страху, бо це була та ж сама кімната з мого сну, на підлозі якої лежав поранений Крістіан Азарх.

- Крісе, треба швидше забиратись звідси! Це та ж сама кімната! Ти тут... - я так і не встигла договорити, бо на нас напали.

Я навіть не встигла зрозуміти, що сталося. Перед очима щось мигнуло і в мене полетіла ще одна чорна блискавка.

Переді мною з'явилось світло. Я швидше відчула, ніж побачила, що це був Крістіан. Він рухався неймовірно швидко. Наступної миті він зіштовхнувся з нападником.

В якийсь момент ворог спалахнув білим сяйвом, закричав і зник. Ще один спалах і крик.Тільки зараз я зрозуміла, що нападників було кілька.

- Ти не постраждала? - почувся поряд голос  Крістіана.

- Ні. Зі мною все добре...

- Афіно... Нічого не бійся... Я захищу тебе. Він зараз буде тут... - сказавши це, Азарх похитнувся і впав біля моїх ніг.

Побачивши, як по його білосніжній сорочці розповзається темна пляма, я злякалась і почала панікувати. Все виглядало точно так само, як в моєму сні і це було жахливо.

- Крісе! Крісе! - кликала я, відчуваючи, як у мене по щоках текли сльози.

- Заспокойся... - прошепотів він, взявши мене за руку.

Я відчула дивне тепло, яке почало огортати моє тіло, а потім з'явилось світло. Крістіан Азарх втратив свідомість, а мене почало трясти від страху.

- Прокляття! Цей вилупок таки встиг... Бісів Азарх! Ми пішли на все, щоб знищити дочку зрадника поки її сила не пробудилась навіть напали на місце захисту! - промовив високий чоловік в сірому костюмі з пов'язкою на оці, наближаючись до нас з Крістіаном.

Слідом за ним йшов ще один незнайомець, який виглядав дуже розлюченим.

- Шкода, що ми не знали про її існування раніше... - промовив той, що з пов'язкою на оці і спробував атакувати темною блискавкою Крістіана Азарха, а далі сталося те, чого я точно не очікувала.

Хоч принц фейрі був без свідомості, його магія діяла сама по собі. Вона атакувала тих виродків і відганяла їх від нас.

- Клятий Азарх і його захисна магія! - вилаявся одноокий, відскакуючи вбік.

- Чому ви хочете від мене позбутися? Я ж нічого не зробила! - запитала я.

- Існує пророцтво, яке вказую на те, що ти небезпечна для нашого господаря! - розлючено відповів один із ворогів.

Наступної миті поряд з нами з'явився кремезний, широкоплечий чоловік в чорному одязі.

- Судячи з усього, цей малий бовдур знову втрапив в халепу! - роздратовано промовив він, поглянувши на Крістіана.