28 Афіна

Вранці я почувалась так, наче мене всю ніч били палками і переважно ціляли саме в голову.

Самопочуття було жахливим, а настрій - кепським. Не хотілося навіть зайвий раз ворухнутися, а не те, щоб вставати з ліжка.

У мене навіть з'явилась думка про те, щоб сказати Крістіану, що сьогодні я не готова нікуди їхати, але подумавши про своїх рідних і те, як вони хвилюються, я змусила себе піднятися.

Після душу мені стало трохи краще і я майже перестала ненавидіти цей день. Одягнувшись і привівши себе до ладу, я вийшла з кімнати і спустилась вниз.

Дорогою я зустріла Сема і подумки вилаялась. Я не знала, як до нього ставитися і чого очікувати. Після того, як я бачила у сні, як він нишпорив у кабінеті Крістіана Азарха, не могла відноситись до нього спокійно. І той випадок в саду, що стався вчора, теж мене непокоїв.

- Доброго ранку, пані Азарх! Вітаю! Ви і справді неймовірна дівчина, якщо змогли полонити серце такого затятого холостяка, як мій друг, - привітно посміхнувшись, промовив він.

- Доброго ранку. Дякую за привітання... А ви давно знайомі із Крістіаном? - вирішила я спробувати хоч трішки дізнатись про свого фіктивного чоловіка.

- Так, досить давно. Ми з Крісом знайомі ще із студентських часів. Багато чого пережили разом. А іноді самі щось вичворяли. Є що згадати, але не про все можна розповісти, - усміхнувшись, відповів Сем.

- Схоже, що вам з Крістіаном було весело, - промовила я.

- Ще й як весело... - Сем хотів щось сказати, але йому завадили.

- Доброго ранку! Про що це ти розмовляєш з моєю дружиною, Семе? - поцікавився Азарх, підійшовши до нас.

Крістіан одразу взяв мене за руку і повів в їдальню. Я помітила, що він виглядав, м'яко кажучи, невдоволеним.

- Не хвилюйся, Крістіане, я ще нічого не встиг розповісти їй про твоїх колишніх і численні перемоги на любовних фронтах, - сміючись, відповів Сем.

У мене склалося враження, що він навмисно сказав це, щоб ще більше розсердити Кріса. Але навіщо йому це?

- Ми із Семом тільки зустрілись, тому він ще нічого не встиг мені розповісти, - промовила я, щоб хоч трохи заспокоїти цього сердитого принца.

- Афіно, не слухай його маячні. У Сема язик, наче помело, - невдоволено сказав Азарх.

Почувши ці слова, Сем лише голосно хмикнув у відповідь, але нічого не сказав. Коли ми зайшли в їдальню і сіли за стіл, Крістіан не поспішав відпускати мою руку і чомусь виглядав дуже напруженим.

Я не знала, чи поганий настрій у Азарха був через мій нічний сон, чи він зараз щось відчував або помітив щось небезпечне.

Хоч би все було добре... Хоча, враховуючи знайомство Крістіана з моїми рідними, я чудово розуміла, що це буде не так.