18 Афіна

Хоч цей пихатий і нахабний тип жахливо мене дратував, все ж мені було приємно бачити те, з яким захопленням він дивився на мене і не міг відвести очей.

Вперше на мене так  дивився хтось із чоловіків. Навіть мій колишній наречений не показував такого захвату.

Попередивши мене про те, як потрібно поводитись із старійшиною їхнього двору, Крістіан Азарх пішов у своїх справах.

Залишившись сама, я взялась приводити до ладу своє неслухняне волосся. Сьогодні мені також принесли косметику, тому можна було і макіяжем зайнятися.

Зазвичай я рідко фарбувалась, але коли ти в такій розкішній сукні, то справжній злочин виглядати погано. Навівши красу, я кілька разів покрутилась перед дзеркалом і залишилась дуже задоволена собою.

Я вийшла з кімнати і спустилась сходами вниз. В холі на мене вже чекав Крістіан Азарх. Щирий захват в його очах викликав у мене посмішку. Якби там не було, але коли такий красень, як він, так реагує, то це приємно.

Не дарма я старалась, наводячи красу. Звісно, що я жахливо хвилювалась перед цим магічним ритуалом, бо хтозна, що там може трапитись. Але увага Крістіана додавала мені трохи впевненості, в його присутність заспокоювала.

- Афіно, ти неймовірно виглядаєш, - посміхнувшись, промовив чоловік, коли я підійшла до нього.

- Дякую, - відповіла я, засоромившись.

Крістіан Азарх подав мені руку і повів на вулицю, де вже чекав його водій. Відчинивши двері авто, він допоміг мені сісти і зайняв місце поряд зі мною.

- Хвилюєшся? - запитав він, поглянувши на мене.

- Не те, щоб я хвилююсь через те, що ми з тобою маємо одружитись, бо це ж все одно фіктивний шлюб... Я просто боюсь того, що для того, щоб його укласти, буде використовуватися магія. Я не знаю, чого від неї чекати і це мене лякає, - відповіла я.

- Там нічого складного чи страшного не буде відбуватись, тому заспокойся і не хвилюйся, Афіно. Все буде добре.

- Хотілося б вірити... - важко зітхнувши, промовила я.

Далі ми їхали мовчки. Поряд з Азархом я досі почувалась некомфортно, тому вирішила дивитися у вікно, щоб трохи відволіктися.

Коли машина зупинилась біля розкішного, білосніжного будинку, Крістіан вийшов першим і подпав мені руку.

На відміну від мене, він виглядав спокійним і зосередженим. Вся його зовнішність свідчила про самовпевненість і силу.

Коли ми з Крістіаном піднімались сходами,  то моє серце калатало, як ненормальне.

Від хвилювання мені навіть стало важко дихати. Помітивши це, Азарх ледь відчутно стис мою руку.

- Не бійся, Афіно. Бо ти зараз виглядаєш так, наче я веду тебе на страту.

Я вирішила промовчати і не казати йому про те, що приблизно саме так я себе і почуваю.

Коли ми зайшли у будинок, то опинилися в просторому, світлому приміщенні, де все було біле.

Нам на зустріч вийшов високий чоловік в білому костюмі. На вигляд йому було років сорок п'ять і він був досить вродливим.

Але щойно його погляд зупинився на мені, чоловік напружився і розсердився.

- Крістіане, як ти посмів привести сюди доньку того підлого зрадника?! Я ніколи не проведу шлюбний ритуал для вас! - обурено промовив він, спопеляючи мене поглядом.

Коли очі незнайомця спалахнули блакитним світлом, я злякалась і підійшла ближче до Азарха.