14 Афіна

Поговоривши з Крістіаном Азархом, я вийшла на вулицю. Хотілося подихати свіжим повітрям і трохи відволіктися.

Звісно, що я хвилювалась про той шлюбний ритуал, але Азарх здався мені досить розважливим і судячи з усього з ним можливо було про щось домовлятись.

Крім того, він був достатньо сильний і міг мене захистити. Неочікувано я стала частиною магічного світу, про існування якого навіть не підозрювала.

Те, що я нічого не знала про все це зовсім не означало, що ніхто не знав про мене. Вчорашня спроба викрадення свідчила про це.

Трясця! Як же все це складно... Моє життя так сильно змінилось. За один день воно перевернулось з ніг на голову і полетіло шкереберть.

Те, що вчора здавалося для мене вигадкою чи казкою, сьогодні перетворилось на мою реальність.

Від всіх цих думок у мене жахливо розболілась голова. Дідько! Все так різко і неочікувано змінилося. Дивно, що я взагалі не здуріла від цього.

Мене дивувало те, що батько жодного разу навіть не спробував поговорити зі мною про магію і про той клятий договір.

Я любила своїх батьків і брата, але ніяк не могла зрозуміти, як можна було обміняти життя однієї своєї дитини на життя і свободу іншої.

Я завжди думала, що вони мене любили, але тепер почала в цьому сумніватись. Складалось враження, що їх зовсім не цікавило те, що зі мною станеться в майбутньому.

Від цього мені стало сумно і дуже важко на душі. Мені хотілося плакати, але я стримувалась з усіх сил. Принаймні до того часу, коли залишусь одна.

Ще трохи погулявши в саду, я збиралась піти до себе в кімнату, але почула, як хтось покликав мене по імені.

Озирнувшись, я побачила цього підозрілого блондина, якого бачила у сні. Тільки цього мені ще не вистачало для повного щастя.

- Афіно, ти вирішила погуляти? - запитав він, натягнувши привітну посмішку.

Цей тип мені не подобався і я зовсім не хотіла спілкуватись з ним, але просто проігнорувати не могла.

- Так, я гуляла, але зараз вже хочу йти в дім. Планую трохи відпочити, - неохоче відповіла я.

Наступної миті у мене виникло якесь дивне і неприємне відчуття. Голова розболілась ще сильніше, в перед очима все почало розпливатись.

- Тобі погано, Афіно? Давай я допоможу тобі, - сказавши це, Сем почав наближатись до мене.

Я й сама не зрозуміла, що сталося, а наступної миті Сем відлетів від мене на кілька метрів, наче його відкинула від мене якась сила.