12 Афіна

Я думала, що після пережитого жахіття вже не зможу заснути, але втома взяла своє.

Як це не дивно, я заснула, щойно голова торкнулася подушки. Мені снився якийсь невідомий, симпатичний блондин. Він щось шукав в якомусь робочому кабінеті, постійно поглядаючи на двері.

Сон був досить дивний і такий детальний та яскравий, що я пам'ятала його до дрібниць, навіть коли прокинулась вранці.

Таке зі мною було вперше. Списавши все на пережитий стрес, я неохоче встала з ліжка і попленталася у ванну кімнату.

Прийнявши душ і привівши себе до ладу, я вийшла з кімнати і спустилась на перший поверх.

Мені терміново була потрібна ранкова кава, щоб зібрати себе до купи.

Дорогою я зустріла покоївку і привіталась. Мені було якось ніяково просити її приготувати мені каву, тому я вирішила зробити це сама.

Побачивши мене на кухні, кухарка привітно посміхнулась і сказала, що зараз приготує мені найкращу каву на світі, а через п'ятнадцять хвилин в їдальні вже все буде готове для сніданку.

Мені було дуже цікаво, ким була ця мила кухарка. Звичайною людиною чи теж якимось магічним створінням, але я посоромилась про це запитати.

За сніданком я планувала сказати Крістіану Азарху про те, що хочу зв'язатись зі своїми рідними і щоб він мені з цим допоміг.

Я навіть боялась уявити те, що вони могли про мене подумати і як хвилювались. Особливо мій старший брат.

Коли я зайшла в їдальню, то там вже був господар будинку і ще з якимось чоловіком.

Цей чоловік чомусь здався мені знайомим. Придивившись до нього краще, я дуже здивувалась, бо саме його бачила у своєму сні.

Це відкриття мене так шокувало, що я застигла на місці, наче вкопана і навіть забулась привітатись.

- Доброго ранку, Афіно. Приєднуйся до нас за сніданком, - сказавши це, Крістіан Азарх встав з-за столу і допоміг мені сісти.

- Познайомся, це мій давній товариш Сем, - промовив Крістіан, вказавши жестом на блондина.

Збрехавши про те, що мені було приємно познайомитись, я ледь стрималась, щоб не зітхнути.

З одного боку присутність цього Сема за сніданком заважала мені поговорити з Азархом.

А з іншого - мене трохи лякало те, що блондин спершу приснився мені у сні, а вранці я його побачила на власні очі.

Ця ситуація виглядала досить дивною і я хотіла поговорити про це з Крістіаном. Бо раніше зі мною нічого подібного не траплялося.

Коли наш сніданок добігав кінця, Азарх попросив мене приділити йому трохи часу, бо він хотів дещо обговорити.

Я тільки зраділа цьому, бо і сама хотіла поспілкуватись з ним.

- Афіно, ходімо поговоримо, - промовив Крістіан, поглянувши на мене.

Пішовши слідом за Азархом і зайшла в його кабінет і знову здивувалась.

Саме в цьому кабінеті щось шукав блондин у моєму сні. Як таке взагалі можливе?

Все це точно не може бути звичайним збігом.