8 Афіна

Вислухавши Крістіана Азарха, я думала над ситуацією, в якій зараз опинилась.

Звісно, що виходити заміж за цього типа я геть не палала бажанням, враховуючи те, що він сьогодні зробив.

Але оскільки шлюб він пропонував фіктивний, а бути бранкою мені зовсім не хотілось, то я все ж вирішила погодитись.

Все ж краще мати хоч якісь права і можливість вільно пересуватись, ніж сидіти замкненою в кімнаті.

- Я згодна на фіктивний шлюб з тобою... Але я хочу мати можливість спілкуватися і бачитися зі своїми рідними і близькими. Крім того, я працюю на роботі в компанії Сергія Володимировича Садовського...

- Звісно, що ти зможеш бачитися з друзями  та рідними, якщо не втнеш ніякої дурниці і не розчаруєш мене. А з роботи доведеться звільнитися. Ти ж розумієш, що моя дружина не зможе працювати в компанії мого основного конкурента.

- Розумію, - важко зітхнувши, відповіла я.

- Добре. Тоді йди до себе і відпочинь, - сказавши це, Крістіан взяв свій телефон, натякаючи мені, що він зайнятий.

Вставши з-за столу, я вийшла з їдальні і попрямувала до сходів.

Піднявшись на другий поверх, я пішла шукати свою кімнату. На щастя, я добре запам'ятала, де вона знаходилась в не заблукала.

Я відчувала жахливу втому і спустошення. Хотілося плакати, кричати і лізти на стіни від цієї безвихідної ситуації, в якій я опинилась.

Я впала на ліжко і тихенько заплакала. Зараз, коли мене ніхто не бачив, я могла дозволити собі побути слабкою.

Мені відразу згадався Андрій і мої рідні, які  шоковано дивилися на мене, не розуміючи, що відбувається.

Я навіть боялась уявити, що вони про мене подумали після того, як я втекла із власного весілля разом з невідомим чоловіком.

Дідько! Я навіть зателефонувати нікому не можу, щоб хоч сказати рідним, що у мене все добре і якось їх заспокоїти, бо свій телефон я віддала Андрію разом із сумочкою, коли йшла розмовляти з тим клятим Азархом.

Потрібно буде якось спробувати вирішити проблему з телефоном. Зараз я не хотіла про це думати. Втома так раптово накрила мене, що я не зчулася, як задрімала.

Мене розбудив стук в двері. Прокинувшись, я спершу не зрозуміла, де знаходжусь.

Виявилося, що це прийшла покоївка і принесла кілька великих пакетів з одягом.

Хоч настрій у мене був геть кепським і обновки мене зараз цікавили менше за все, але потрібно було зняти із себе весільну сукню і одягнути щось більш зручне.

Діставши речі із одного із пакетів, я побачила, що всі вони були дуже відомих і дорогих брендів. Азарх навіть про спідню білизну не забувся і ще й примудрився вгадати з розмірами.

Ще вранці я стрибала б від радості, якби у мене з'явилося б все це, бо навіть ніколи не мріяла про подібне.

Але зараз я почувалась такою нещасною і розбитою, що мені було байдуже.

Знявши із себе сукню, я пішла у свою особисту ванну кімнату. Хотілося швидше змити з себе всю втому і напругу сьогоднішнього дня.

Після душу я повернулась в кімнату і одягнулась. Поглянувши на себе в дзеркало, я помітила, що все сиділо на мені ідеально.

В голові промайнула думка про магію. Крістіан Азарх був впевнений у тому, що вона у мене є, але я нічого не відчувала. Все було, як завжди.

Правда, він казав, що мій дар ще не пробудився. Стоп! А як це відбувається? Що стане зі мною і з моїм тілом?

Треба знайти Азарха і розпитати про все це. Хоч би це не було боляче і небезпечно для мене.