6 Афіна

Хоч Азарх і пихатий йолоп, але будинок у нього був розкішний і дуже комфортний.

Я йшла слідом за покоївкою і роззиралась на всі боки, наче в музеї. Я собі вже встигла уявити, що житиму в якійсь комірчині чи взагалі в підвалі, але мені виділили чудову, простору кімнату.

Це відкриття мене навіть трохи заспокоїло. Правда, ненадовго, бо щойно я згадала про господаря цього будинку, так і захотіла стукнути його чимось важким по нахабній пиці.

Покоївка на ім'я Ірина поводилась зі мною дуже чемно і привітно, але я не поспішала їй довіряти.

Хтозна, може, вона теж одна з тих бісових фейрі, що і Азарх. Зараз я знаходжусь на ворожій території і потрібно бути дуже і дуже уважною і обережною, щоб не втратити в халепу і не знайти проблем на свою бідолашну голову.

Після екскурсії по будинку, покоївка провела мене в їдальню і повідомила, що там вже накритий стіл для обіду.

Варто мені було почути про їжу, як мій шлунок зрадницьки забурчав, бо я сьогодні ще майже нічого не їла.

У мене ж мало було бути весілля і я жахливо хвилювалась і не могла нічого з'їсти. Подужала лише йогурт і то через силу.

Як на зло, в їдальні вже знаходився Крістіан Азарх. Його я точно зараз не хотіла бачити, але кого цікавила моя скромна думка.

На мій величезний подив цей магічний телепень навіть відсунув для мене стілець, допомагаючи сісти.

Я на мить навіть задивився на Азарха, бо цей гад був аж занадто вродливим, високим і широкоплечим.

І за що йому таке щастя? Стоп! А якщо оця вся його зовнішність не справжня? Або він вміє перетворюватися на якесь жахливе чудовисько. Хто його знає, що то за фейрі і які саме у них здібності.

Трясця! Та я наче перетворилась на головну героїню якогось фільму про магію. Принаймні їв Азарх так само, як звичайна людина. Йой! А якщо він не тільки такою їжею харчується?

Варто мені було подумати про це, як відразу пригадалася ціла купа фільмів про вампірів, перевертнів і навіть драконів.

- А ти вмієш літати? - сама не знаю навіщо поцікавилась.

- Ні, не вмію... А що? - промовив Крістіан, здивовано поглянувши на мене.

- Та нічого. Просто стало цікаво от і все, - відповіла я, повернувшись до свого обіду.

Поглянувши на мене, цей гад важко зітхнув  та закотив очі.

Теж мені... Принц доморощений... Безсердечний негідник він і пихатий індик.

- Афіно, ти цікавилась тим, навіщо мені потрібна. Ти - провидиця, точніше майбутня провидиця, бо твій магічний дар ще досі не розкрився, - видав Азарх, відірвавши мене від невеселих думок.

Поступово усвідомлюючи те, що він щойно сказав, я ледь не впала зі стільця від шоку.

- Яка ще " провидиця"?! 

- Досить рідкісна. До речі, провидиця - це теж магічна істота, щоб ти знала, Афіно.

- Не може бути... Я ще жодного разу навіть в лотерею не виграла, а не те, щоб щось передбачати.

- Може, бо я вже відчуваю твою магію.

Оце так новина... Я навіть не знала, що мені робити і як реагувати. До такого мене життя точно не готувало.