5 Крістіан

Справжні провидиці останнім часом з'являлися досить рідко, тому те, що мені дісталась одна з них - це справжнє везіння.

Але якщо хтось дізнається про це, то точно спробує забрати її у мене. Єдиний спосіб цього уникнути - це прив'язати Афіну до себе за допомогою магії.

Найпростіший і найнадійніший спосіб - це магічна шлюбна мітка.

Враховуючи те, що вона щойно залишила свого нареченого і дуже через це сумувала,  я не планував сьогодні розмовляти з нею про шлюб навіть при тому, що він мав бути фіктивним.

Але якщо Афіна сама заговорила про свій статус в моєму домі і запитала про те, що їй потрібно зробити, аби отримати високий, то я їй відповів.

Від почутого, провидиця так і застигла на місці. Афіна виглядала шокованою і так кумедно на мене витріщалась, що я не зміг приховати посмішку.

- Але чому? Навіщо тобі одружуватися зі мною? - розгублено поцікавилась вона.

- Давай трохи пізніше поговоримо про це, Афіно.

- Чому пізніше? - не заспокоювалась дівчина.

- А ти хочеш, щоб я обговорював щось настільки серйозне та особисте, як власний шлюб, прямо посеред двору? Заспокойся, Афіно. Давай спершу пообідаємо, а потім будемо розмовляти. Ходімо в дім.

- У мене немає апетиту, - задерши підборіддя, невдоволено відповіла провидиця.

- Без проблем... Якщо не хочеш їсти, то будеш просто сидіти за столом і дивитись на те, як я буду обідати, - відповів я і розвернувшись, пішов у напрямку будинку.

- Ти... Ти... 

- Я - Крістіан Азарх - принц фейрі, а ти  - моя власність,  Афіно. Тому знай своє місце і поводься відповідно, - спокійно промовив я, суворо поглянувши на дівчину.

Я бачив, що Афіна дуже хотіла мені щось сказати і навіть здогадувався, що саме, але промовчала.

Кілька секунд вона спопеляла мене гнівним поглядом, а потім тихенько вилаялась і пішла разом зі мною в дім.

Я наказав одній із покоївок показати Афіні дім та кімнату, яку для неї приготували, а сам зробив кілька важливих дзвінків.

Вирішивши робочі питання, я пішов в їдальню, де вже накрили стіл для обіду.

Я вже збирався зайняти своє місце за столом, коли в кімнату зайшла Афіна.

Дівчина ще досі була у тому бісовому весільному вбранні, яке мене чомусь жахливо дратувало.

- Якщо у тебе вже з'явився апетит, то запрошую приєднатися до мене, - промовив я, - відсовуючи для неї стілець.

- Оскільки я змушена тепер тут жити, то доведеться і їсти, - важко зітхнувши, побурчала Афіна.

- Добре, що ти все правильно зрозуміла... Смачного.

- Дякую, - закотивши очі, відповіла провидиця.

- До речі, я замовив тобі новий гардероб. Через кілька годин його доставлять сюди.

- Гардероб? Тобто тепер я навіть не можу самостійно обирати собі одяг?

- Звісно, що зможеш. Не хвилюйся про це. Я тільки замовив деякий одяг на перший час, щоб тобі було у що переодягнутися.

- Яка турбота... Я вражена, - іронічно промовила дівчина.

- Повір, Афіно, я ще навіть не намагався тебе хоч якось вразити.