2 Афіна

Дивлячись на Андрія, я ледь стримувала сльози. Звісно, що я дуже хотіла бути разом з ним, але не могла.

Я ніколи не пробачила б собі, якби дозволила загинути своєму старшому брату.

Вадим - чудова і дуже добра людина. Крім того, у нього є дружина і двоє маленьких дітей.

- Вибач, Андрію, але я не вийду за тебе заміж, - сказала я, докладаючи всіх зусиль, щоб мій голос не тремтів.

- Афіно, люба, що ти таке кажеш?! - шоковано запитав наречений.

- Я не зможу бути з тобою...

- Ти весь цей час зраджувала мені з ним? Вирішила проміняти мене на цього багатія?! - обурено промовив Андрій.

Я не знала, що йому відповісти. Сказати правду я не могла, бо він точно мені не повірить ще й подумає, що у мене біда з головою. А хто б повірив у подібне?

Я не знала, як все пояснити, тому вирішила збрехати.

- Так, ми з Крістіаном вже зустрічались деякий час...

- Навіщо тоді ти мені брехала, Афіно? Чому не розповіла про все це раніше?

Моє серце розривалося від болю, коли я дивилась на свого коханого.

- Вибач... - тільки й змогла сказати я, бо горло стисло від сліз.

- Я більше не хочу тебе бачити, Афіно, і ніколи не пробачу того, що ти зробила, - сказавши це, Андрій розвернувся і пішов.

- Сідай в машину, - промовив Азарх, відчинивши мені дверці.

- Я ненавиджу тебе. Ти щойно зруйнував моє життя, відібрав майбутнє, - сказавши це, я розплакалась і сіла в автомобіль.

Так важко і боляче мені було, коли я дізналась про те, що мої батьки загинули в автокатастрофі.

Тоді Андрій був моєю підтримкою і опорою. Він допоміг мені впоратись з болем втрати і прийти в норму і от як я йому віддячила... Тепер він вважає, що я зрадила його і кинула.

- Я просто забрав те, що належить мені по праву, - відповів Азарх, завівши двигун.

- Навіщо я тобі? - крізь сльози запитала я, поглянувши на цього негідника.

- Пізніше ти про це дізнаєшся, - відповів Крістіан Азарх, навіть не поглянувши на мене.

- Хто такі фейрі? Це хтось типу вампірів чи ельфів? - запитала я.

Невідоме завжди лякало. От і я дуже боялась, бо не знала поруч з яким чудовиськом опинилась.

- Так, але значно небезпечніші, тому раджу тобі мене не дратувати.

Від такої відповіді Азарха мені легше не стало.

Здавалося, що мені сниться якесь жахіття, але як я не намагалась прокинутись, не могла.

- Куди ти мене везеш? 

- До себе додому. Відтепер ти теж буде там жити.

- В якості кого я буду там жити? - спробувала я хоч щось дізнатись.

- Це залежить від тебе і того, як ти будеш поводитись.

Ця відповідь мене зовсім не заспокоїла, а навпаки злякала ще більше. Бо хтозна, що у цього Азарха в голові.

Я непомітно поглянула на нього. Вродливий, багатий, впливовий... Ніколи б не подумала, що такий, як він може бути пов'язаний з якоюсь магією.