-10-

Ранок у лофті видався для Дмитра казковим. Він прокинувся не від гуркоту дверей чи криків сусідів, а від сонячного світла, що пробивалося крізь високі вікна, і відчуття неймовірної тиші. Уперше за довгий час він дозволив собі полежати в ліжку довше, ніж зазвичай. Лише після дев’ятої, розтягнувшись, наче кіт, піднявся і пішов у ванну.

Гарячий душ прийняв його, як теплий океан, а гідромасажні форсунки приємно розслабили тіло. Дмитро усміхнувся своєму відображенню в дзеркалі і подумав, що так міг би починатися кожен його день. Повернувшись до вітальні, він побачив на столі свіжу газету й чашку запашної кави, яку залишила гувернантка. Він сів у крісло, розгорнув газету і кілька хвилин насолоджувався відчуттям — він господар цього простору.

Після неспішної прогулянки лофтом Дмитро нарешті звернув увагу на розклад Арсена, що лежав на письмовому столі. За ним о першій мала бути перша зустріч, але він навіть не квапився. Лише об одинадцятій вирішив одягнутися. Спроба залізти в костюм Арсена закінчилася невдачею: піджак тиснув у плечах, сорочка не сходилася на животі. Він махнув рукою і натягнув свої потерті джинси, кофту й куртку.

Внизу вже чекав автомобіль з водієм. Дмитро насвистував, наближаючись до машини, але, коли дверцята відчинилися, його усмішка зникла. Усередині сиділа Уляна.

— Що це ти вдягнув? — її погляд ковзнув по ньому, наче ніж.

— Одяг, — просто відповів Дмитро.

— Бачу, — холодно відрізала вона, ледь помітно скрививши губи. — Спершу заїдемо в торговий центр.

— Та ну, мені й так зручно.

— Ні, — заперечила вона різко. — Тепер ти заміняєш Арсена. Я не дозволю, щоб ти псував його репутацію своїм виглядом.

Він хотів було сперечатися, але в її тоні не було ані краплі сумніву. І за десять хвилин вони вже блукали торговим центром. Уляна підбирала йому сорочки, піджаки та брюки, Дмитро стояв перед дзеркалом і крутився, наче школяр. Перукарня стала наступним пунктом — його коротку практичну стрижку визнали «злом» і надали голові більш сучасного вигляду.

Хоча спочатку Дмитро бурчав, та згодом втягнувся. Процес шопінгу навіть виявився веселим. Арсенові гроші відкривали безліч можливостей, і Дмитро зрозумів, що починає отримувати задоволення від примірок. Єдине, що псувало настрій, — незмінно кислий вираз обличчя Уляни. Вона весь час демонструвала, що вважає всю затію повною дурнею, але сумлінно виконувала накази боса.

Після обіду вони нарешті дісталися офісу. Там відбулася зустріч із потенційними партнерами. Дмитро сидів поруч, усміхався й кивав, дозволяючи Уляні вести переговори. Всі ті схеми, цифри та відсотки були йому чужими, але він і не прагнув у них розбиратися. У голові крутилася лише одна думка: цей місяць пройде швидко, а поки що він житиме, як йому заманеться.

Після зустрічі він вирішив пообідати на самоті. Уляна його стомлювала своєю критичністю. У ресторані навпроти офісу його зустріла офіціантка з привітною усмішкою. Вона жваво прийняла замовлення, кілька разів підморгнула, а наприкінці залишила на серветці номер телефону. Дмитро сховав його в кишеню і відчув, як у грудях потепліло. Він уже знав, що зателефонує.

До лофту він повернувся під вечір. Там на нього чекала вечеря, десерт і дороге вино. Здавалося, день закінчується ідеально. Але за столом сиділа Уляна, яка, здавалося, спеціально вирішила зіпсувати йому перший вихід у ролі мільйонера.