-9-

Другий ранок у новому житті зустрів Арсена непривітно. Він прокинувся ще до світанку від ниючого болю у спині. Диван, який минулої ночі здався незручним, тепер нагадував знаряддя тортур. Кожен рух віддавав у хребті, і він проклинав себе за те, що колись вирішив випробувати таку авантюру.

Ванна кімната зустріла його новим випробуванням: гарячої води не було зовсім. З крана текла лише крижана, від якої перехоплювало подих. Арсен сполоснув обличчя, остаточно прокинувшись, і з похмурим виглядом поплентався на кухню.

Там вже метушилася Альбіна. Вона щось гриміла посудом, бурмотіла собі під ніс і займала весь простір, якого й без того бракувало. Арсен, намагаючись не заважати, поставив чашку на стіл, налив у неї гарячої води з чайника і кинув пакетик дешевого чаю. Але, коли дівчина різко обернулася, зачепила його ліктем, і напій розлився йому на руку та сорочку. Він зойкнув від болю і мимоволі стиснув зуби.

— Ну вибачте, — кинула вона не надто щиро.

— Дякую, прокинувся остаточно, — буркнув Арсен, витираючи пляму.

Сніданку не передбачалося. У хлібниці лежали лише кілька сухарів, а на поличці стояла відкрита пачка вівсянки. Він глянув на неї, згадав сніданки, до яких звик, і важко зітхнув. Сил готувати не було, а часу вже бракувало. Спочатку виникла думка забігти в кафе, та швидко відкинув її. Грошей у нього тепер було рівно стільки, скільки заробляв Дмитро, і витрачати половину денного бюджету на каву з булочкою — це означало залишитися без проїзду. Отже, він пішов на роботу голодний.

Маршрутка приїхала пізно, та й їхала довше, ніж він очікував. Не знаючи розкладу, він приїхав на роботу із запізненням майже на пів години. І цього вистачило, аби Клара Семенівна влаштувала йому справжній прочухан.

— Що це за манери? — гримнула вона. — У нас тут не елітний клуб, а робота! Раз спізнився — отримаєш найважчу ділянку.

Так Арсен отримав своє перше справжнє випробування — ремонт унітазів у старому гуртожитку. Стоячи з інструментами в руках, він нишком гуглив, як саме правильно перекрутити деталі, аби все працювало. Йому вдалося уникнути ганьби, але запах і умови залишили неприємний слід у пам’яті.

Наступне завдання виявилося не легшим. Його відправили до квартири, де потрібно було полагодити пральну машину. Господиня зустріла його криком і одразу почала виливати душу: розповідала про чоловіка-п’яницю, невдале заміжжя, про дітей, які не слухаються і приносять лише клопіт. Вона говорила без упину, а Арсен лише кивав і намагався зосередитися на ремонті. Коли він нарешті вийшов звідти, почувався виснаженим не фізично, а морально — так, наче з нього викачали всю енергію.

Але день ще не завершився. Наприкінці робочого дня йому доручили перекрити воду у старому будинку, де прорвало трубу. Підвал зустрів його калюжами, і незграбні маніпуляції з важелями закінчилися тим, що він вийшов звідти мокрий з голови до ніг.

Додому Арсен повернувся пізно ввечері. Втомлений, голодний і злий на весь світ. Він відкрив холодильник у надії знайти бодай щось. Усередині було майже порожньо: кілька пластикових судочків з наклейками «Альбіна», баночка маринованих огірків і пляшка квасу.

Він дістав чай, залив окропом і сів за стіл. Уперше за день його накрило відчуття, що він справжній дурень, коли погодився на цю авантюру.