-2-

Наступного ранку місто зустрічало їх звичним шумом вулиць і запахом кави, що линув від численних кав’ярень. Нічні домовленості, укладені під келихи вина, шампанського та кухлем пива, вже не здавалися лише жартом. Четверо друзів домовилися зібратися знову — цього разу, щоб затвердити правила обміну, адже жоден із них не хотів, аби угода залишилася порожнім словом.

Вони зустрілися в кав’ярні на розі старої вулиці. Атмосфера тут була зовсім іншою, ніж у ресторані минулого вечора: тісні столики, запах свіжої випічки, тихий гомін студентів, що готувалися до занять. Тут не було блиску, але відчувалася затишна простота, яка в певному сенсі навіть полегшувала розмову.

Арсен з’явився у дорогому пальті, яке разюче вирізнялося серед простого одягу відвідувачів. Дмитро, навпаки, прийшов у робочій куртці, трохи втомлений. Ігор і Влад сиділи вже за столиком біля вікна, ніби судді, готові зафіксувати майбутню угоду.

— То що, друзі, ми справді йдемо на цей крок? — почав Влад, коли всі влаштувалися. — Бо якщо так, треба все чітко прописати. Ніяких хитрощів, ніяких “я передумав”.

— Домовленість є домовленість, — відповів Арсен спокійним тоном. — Я готовий.

— І я, — додав Дмитро. — Подивимось, хто кого.

Ігор дістав невеликий блокнот і ручку.

— Тоді запишемо правила. Перше: кожен з вас живе життям іншого рівно місяць. Це означає повний обмін: житло, робота, побут.

— Друге, — підхопив Влад, — жодних підкупів чи сторонньої допомоги. Арсен не може користуватися своїми грошима, а Дмитро — прикриватися тим, що він “лише тимчасово мільйонер”. Все має виглядати по-справжньому.

— І третє, — додав Ігор, — ми з Владом маємо право перевіряти вас будь-якої миті. Якщо хтось зійде з дистанції — програв.

Дмитро посміхнувся, нахилившись ближче.

— А що переможець отримує?

— Головне — не приз, а досвід, — відповів Влад. — Хоча… — він замислився, — можна й придумати щось цікаве. Приміром, програвший має виконати будь-яке бажання переможця.

Ця пропозиція викликала жвавий сміх і нову хвилю азарту.

Арсен відчув легке хвилювання. Йому здавалося, що він справді зможе витримати цей місяць, але думка про життя на мінімальну зарплату й про кімнату, яку знімав Дмитро, викликала внутрішній спротив. Дмитро ж, навпаки, був сповнений упевненості: у його очах палав виклик, змішаний із цікавістю до нового досвіду.

Вони підписали імпровізований “контракт” у блокноті Ігоря, і цей момент став точкою неповернення.

— Тоді все вирішено, — підсумував Влад. — Завтра розпочинається ваш експеримент. Дмитро переїжджає у лофт Арсена, а Арсен — у твою кімнату на околиці. І не забувайте про роботу. Арсен, від завтра ти сантехнік. Дмитре, від завтра ти керуєш компанією.

Від цих слів у кав’ярні повисла тиша, бо кожен із присутніх усвідомив, наскільки серйозним буде цей місяць.

Попереду чекали випробування, про які жоден із них і не здогадувався.