Ресторан виблискував теплим світлом кришталевих люстр, відбиваючи золотисті відтінки на мармурових стінах та до блиску помитій підлозі. Повітря було просякнуте тонким ароматом дорогого вина та вишуканої їжі, і все тут дихало спокоєм дорогого комфорту. Офіціанти рухалися неквапливо, іноді синхронно, з тією особливою витонченістю, яку можна зустріти лише у закладах, де кожен жест це частина своєрідного ритуалу.
За одним зі столиків, накритим білосніжною скатертиною, зібралися четверо чоловіків. Їх об’єднувало минуле — дружба ще зі шкільних років, — і розділяло теперішнє: кожен пішов своєю дорогою, відчувши на собі різні випробування життя. Минуло цілих десять років з того моменту, як вони востаннє сиділи поруч, і лише новина Влада про майбутнє весілля змусила кожного з них нарешті знайти час на зустріч.
— Ну що, панове, — заговорив Влад першим, посміхаючись і стискаючи келих із шампанським. Для такої нагоди він вибрав саме цей напій, — Офіційно заявляю, що я знайшов ту єдину. І ви всі, хочете чи ні, станете моїми боярами.
Його очі світилися щирим захопленням, у рухах відчувалася нетерпляча радість, властива тим, хто нарешті знайшов своє місце в житті.
— Якщо там обіцяють безкоштовний алкоголь, то я за, — відгукнувся Дмитро, відкинувшись на спинку стільця. Його простакувата манера говорити різко контрастувала з вишуканістю довкола, але саме ця прямолінійність завжди вирізняла його серед інших. — Бо мені моя зарплата дозволяє відзначати свята хіба що мівіною й пляшкою пива з сусіднього кіоску.
— Ох, класика, — хмикнув Ігор, який досі уважно переглядав меню. — Діма, такий же, як у школі: прямий, як труба, яку він тепер лагодить.
За столом залунав легкий сміх, проте Арсен, одягнений у дорогий костюм, залишався відстороненим. Він повільно крутив келих з вином у руках, вдивляючись у темно-червону рідину, немов намагався знайти там відповіді на власні думки. Нарешті, зітхнув і заговорив:
— Ви всі думаєте, що моє життя легке. Насправді це не так. Люди поруч зі мною бачать тільки гроші. Жодних справжніх друзів, лише ділові партнери й випадкові знайомі, які шукають вигоди. А дівчата… — він знизав плечима. — Красива оболонка, всередині ж лише прагнення отримати ще одну сумку чи чергову процедуру. Іноді я думаю: а чи хтось взагалі бачить мене, справжнього?
Його голос був глибоким, навіть трохи втомленим.
— О, почалося! — перебив Дмитро, нахиляючись уперед. — Я аж розчулився. Бідолашний Арсен: то в лофт треба повертатися, то серед власних «Мерседесів» обирати, на якому сьогодні виїхати. Уявляю собі цей стрес.
Слова Дмитра викликали вибух сміху у Влада та Ігоря, але Арсен насупився.
— Ти нічого не розумієш, — відказав він твердо. — Бути багатим не означає бути щасливим.
— А мені що, легко? — не здавався Дмитро. — День у день я тягаю важкі труби, унітази, пралки, знімаю кімнату на околиці, їжджу маршруткою, ще й думаю, чи вистачить зарплати на кінець місяця. Дівчата тільки й чекають, щоб піти на побачення з мужиком, у якого зарплата ледь дотягує до мінімалки! Який романтичний образ, правда? — він саркастично розвів руками. — Ні душа, ні добре серце, ні золоті руки нікому не треба. Бо всі хочуть грошей. І краще вже плакати у іномарці з салону, ніж у переповненій маршрутці.
Він говорив відверто, навіть різко, та в його словах бриніла правда.
Арсен нахилився вперед, його погляд спалахнув.
— Ти думаєш, що витримав би моє життя?
— Легко! — відрубав Дмитро. — А от ти навряд чи витримаєш моє. Спробуй пожити на мою зарплату, поїздити у маршрутці, їсти мівіну щодня. Оце буде перевірка.
Між ними повисла напружена тиша, і тоді Ігор, який до цього мовчав, заговорив із ледь помітною усмішкою:
— Це звучить як виклик. І знаєте, мені здається, ми його маємо прийняти.
— Авжеж, — підхопив Влад. — Міняєтеся життями на місяць. А ми з Ігорем будемо свідками, щоб ніхто не схалтурив.
Дмитро різко потис руку Арсену.
— Домовились. Подивимось, хто з нас перший здасться.
Арсен відповів тим самим, і їхній потиск був радше наче початок поєдинку, ніж дружній жест.
Так, у затишному ресторані, серед келихів і спогадів, народилася угода, яка невдовзі переверне життя обох із ніг на голову.