15. Пожежа

* * * *

Тимчасом, однієї тихої й спокійної ночі Трейс вбіг у кімнату Кеті, повідомляючи:

- Кеті, прокидайся! Пожежа! Ранчо охоплене полум'ям пожежі! Всі уже прокинулася і гасять вогонь.

Кеті миттєво піднялася з ліжка, накинула на себе халат і разом з Трейсом вибігла на двір. Вогонь розповсюдився на кухню і направлявся на другий поверх. Пан Тейкер з Далленом носили воду від криниці, щоб гасити вогонь, але цього виявлялося не досить. З конюшні долинали іржання переляканих коней, і Кеті, прикривши рот хусткою змоченою у воді, побігла всередину.

- Кеті, ні! - заволав Даллен. - Там небезпечно!

Кеті звільнила всіх коней, і вони поскакали на волю. Коли дівчина хотіла виходити зі стайні, почула пронизливий крик. На Даллена зверху впала дошка, і він не міг вивільнитися. Кеті допомогла йому, і вони разом вийшли з окутаної полум'ям конюшні, закашлюючись від диму. Даллен ще побіг допомагати сусідам, сім'ї Томпсон, у яких дім теж був охоплений полум'ям, і в якому в пастці застряг маленький хлопчик.

- Пане Тейкеру, ці пожежі не випадкові, а цілеспрямовані нам на зло, - прокоментував пан Томпсон.

- І дійсно, кому це може бути на руку? - міркував пан Тейкер.

- Я вважаю що це справа рук Джея Трімболінськи, - сказав пан Томпсон, - я читав у газеті що цей магнат планує побудувати на цій території величезний гіпермаркет і в додачу зробити тут місто. Але стикнувся із перешкодою: в цій зоні є ранчо які не продаються, от він і вирішив спричинити пожежі, щоб ми перебралися геть звідси.

- Надіюся, його стратегія провалиться, - процідив крізь зуби пан Тейкер.

- Я теж такої думки.

- Джеймс, Даллен врятував нашого маленького Тома! - викрикнула пані Томпсон. - Він мужньо пройшов крізь полум'я! Ох, пан Тейкер, ваш син - золото!

Пан Тейкер посміхнувся, проте Кеті відразу підійшла до постраждалого Даллена, якому явно було погано. Коли небо осяяло початок світанку, вогонь успішно загасили. Спіріт відвів всіх коней на безпечне пасовище, де вони мирно паслися, а Кеті їх прив'язала, щоб вони нікуди не втекли. Пан Тейкер відправився у місто закупити матеріали для відбудови ранчо, тимчасом як пані Томпсон приготувала для всіх смачний сніданок.

Даллен був покритий опіками, і Кеті доглядала за ним: обережно змочувала його рани, заспокоюючи хлопця.

- Ти герой, Даллене, - повторювала вона, - всі живі, і сім'я Томпсон щаслива. Поспи, щоб відновити сили.

Кеті зателефонувала Кароліні, але як тільки вона почула про рани свого хлопця, просто відказала:

- Гаразд, зателефонуєш коли його стан покращиться. Не турбуй мене зараз, я ще маю відвідати спа-салон.

- Але ж він потребує тебе в цей момент! Ти ж його дівчина! - заявила Кеті. - Ти не можеш залишити його так!

Кеті не встигла договорити фразу, як Кароліна поклала трубку. Кеті лиш зітхнула, тепер їй доведеться доглядати за Кароліною, раз вона відмовилася від свого обов'язку.

Хлопець відкрив очі й з подивом подивився на неї:

- Що ти тут робиш?

- Доглядаю за тобою, оскільки Кароліна зайнята відвідуванням салону краси та шопінгом, - відповіла вона. "І, можливо, красивими хлопцями з пляжу", подумала Кеті.

- Том живий?

- Так, цілий і здоровий. Таке не скажеш про тебе: тобі потрібно приймати декілька таблеток на день, і я буду перев'язувати тобі опіки. Поближні лікарні вщент заповнені, і саме тому тобі безпечно залишитися на ранчо.

- Зрозуміло. Який мій стан?

- Критичний, але опіки не такі сильні як могли б бути.

- Дай мені телефон, Кароліна мусить приїхати сюди.

Але його дівчина не хотіла кудись їхати, тому придумала відмову:

- Мій зайчику милий, я ніяка не медсестра, щоб перев'язувати тобі опіки: рани можуть кровоточити, і ти знаєш що я можу знепритомніти від виду крові. Нехай Кеті займається цією брудною справою.

Даллен надувся, і відключив виклик.

- Де мій батько і Трейс? - запитав він жорстко у Кеті.

- Відправилися розслідувати причини пожежі, і не скоро повернуться. Можеш спокійно спати.

Даллен міцно заснув, йому снилася казкова незнайомка на маскарадному балу. Він танцював з нею, а потім поцілував... Мавпу! Страшну і злу мавпу яка переслідувала його!

Тимчасом, Кеті почала розбинтовувати пов'язки на руках та грудях Даллена.

- Ай! - скрикнув Даллен. - Як же боляче!

Однак його здивувала ніжність, дотику рук Кеті, які заспокоювали його. В кінці процесу, Кеті тримала руки Даллена у своїх, і він знову впав у цілющий сон.

* * * *

Через два тижні, прибули пан Тейкер з Трейсом. Вони мали хороші новини: Джей Трімболінськи мусив заплатити компенсацію постраждалим від пожежі, і втратив більшість своїх прибутків. Тимчасом, Даллен відновлював свої сили, і навіть міг встати на ноги.