12.2. Літній табір і серфінг

* * * *

- Гедвіга! – викрикнула Кеті, і побачивши що дівчина присутня, продовжила переклик: - Трейс, Марк, Софія, Мелані, Жоан, Джуліян, Бруно, Кейтлін, Мойра, Керрі, Сара, Том, Крістоф, Джонатан, Скотт, Денніс Джессіка, Тоні, Руперт, Андре, Данієл та Педро. Так, усі в зборі. Розпочинаємо тренування. Перше, над чим працюватимемо – витривалість. Біг 500 метрів у прискореному темпі, марш!

- Ні, ні, і ще раз ні!!! – вигукувала капітанша коли більшість не витримали й стометрівки. – Ви маєте бігти так начебто вашому життю загрожує небезпека і ви втікаєте, а не швидко ходите! Ще раз на забіг, тренуватися!

Попри всі зусилля Кеті, команда не набрала достатньої спортивної форми для змагань. Після двох вимучених тижнів, результати трохи покращилися.

- Що ж, тепер ваші команди у повній бойовій готовності. Команда “Мустангів” – командир Кеті, команда “Чемпіонів” – командир Даллен.

Команда Кеті в червоних футболках вишикувалися в ряд, а всі члени команди Даллена прямо навпроти них.

- Перше завдання: забіг вздовж берега моря в пошуках тотема, тобто статуетки, а також карту яка вас скерує до цілі. На старт, увага, марш! – вигукнув пан МакҐувіц і подав сигнал.

Обидві команди розпочали змагання, Кеті була попереду усіх. Через деякий час появилася перешкода – басейн, в кінці якого знаходився “тотем”. Кеті почала плисти до надувних подушок, які потрібно було пройти, щоб добратися до другого кінця. Кеті з успіхом справилася із завданням, адже мала добре розвинутий баланс. Команда Кеті довго перебиралася через хиткі водяні підставки, і вони були останніми, хоча команда Даллена довго чекали на Кароліну яка страшенно сильно боялася провалитися у воду. Карта направила їх в подальшому напрямку.

“Мустанги” і “Чемпіони” прибігли на верх стрімкої скелі. Ця скеля була з’єднана з другою, набагато нижчою підвісним мостом, тобто двома доріжками зі скріпленими жердинами. Кеті й Даллена закріпили страхуючим обладнанням, і сміливі капітани перебиралися по десятиметровій драбині. Кеті виявилася спритнішою, і перша з успіхом приземлилася на іншу скелю. Слідом за нею переправлявся Марк, так само швидко, з такою ж легкістю як і Трейс. Після Даллена члени його команди також переправилися зі спритністю, але не так швидко. Кароліна була з останніх, повзла повільно, бо боялася висоти. На середині дистанції, дівчина зупинилася, не в стані продовжити; хоча Даллен і його команда кричали їй, Кароліна від паніки аж розплакалася. Помаленьку, команда Кеті переправилися першими. Далі карта скерували їх до океану, де на березі стояло по одному гідроциклу на команду, а у воді недалеко знаходилися по дві бочки на яких були прапорці, кожен мав дістати по одному прапорці. Кеті погнала перша на гідроциклі, і за нею всі решта по черзі. Проте команда Даллена швидше управилися на цьому етапі, тому саме їм випала перемога.

- Ох, ну за що так? – скаржився Руперт своїй команді, які зазнали поразки в цьому раунді. – Ми ж доклали так багато зусиль, а все марно. Я біг так швидко, як ніколи в житті! Несправедливо!

Кеті не розчарувалася поразці, адже у неї все ще жевріла надія на те, що все зміниться в кращу сторону. Наступний рівень змагань настав через день. В океані були поставлені великі тотеми, і члени всіх команд мали стояти на цих статуетках. Це було некомфортно – нерухомо стояти без опори, при неправильній позиції легко втратити рівновагу, а той хто падав у воду, вважався переможеним. В цей спекотний літній день, сонце високо піднялося і стало нестерпно. Пройшло зо дві години, багато учасників попадали у воду, Кароліна сама з найперших яка не втрималася. Через три години, залишилися одні лиш Кеті й Даллен. Пан МакҐувіц скомандував їм схопитися рукою за ногу, і втративши рівновагу, Даллен шубовснув у воду. Кеті втримала баланс, і забезпечила перемогу “Мустангам”. Проте, її команді вдалося виграти лише один раз, а фінал цього етапу програли, через те, що “Чемпіони” влаштовували їм хитрі пастки.

В честь кінця змагань, вечором в таборі запалили багаття і всі смажили маршмеллоус. Члени команди Даллена сильно загордилися і поводилися так нахабно поводитися начебто вони були королями, тимчасом як всі з команди Кеті ходили засмученими. Вони ж хотіли доказати що теж можуть бути хоробрим та швидкими, однак при поразці “Чемпіони” знущаються та глузують з них ще більше.

- Не хвилюйся так, наша команда в голові з тобою зробила все можливе, - Марк спробував утішити Кеті.

Дівчина закивала головою в знак згоди, з сумом відзначивши що її команда не веселитиметься в ролі переможців. Вона споглядала як щасливий Даллен кружляв навколо пихатої Кароліни, теж банда “чемпіонів”.

- Гей, чому у вас такі кислі лиця? – поцікавився пан МакҐувіц у розчарованих членів команди Кеті, але це зовсім не підняло їх дух. – Неважливо хто виграв, головне – це здобути перемогу над собою, над власними страхами!

- Все! З мене досить! – викрикнув Руперт, піднімаючи голос. – Ви не маєте поняття як це бути слабаком, пане МакҐувіц. Всі ми інтенсивно тренувалися як ніколи, хотіли перемогти хоча б один раз в житті, щоб гордитися тим, що ми здібні! Що ми не слабаки! Але із-за цих тупих змагань я зненавидів ці дитячі табори, і більше тут не появлюся! – майже заплаканий хлопець побіг в намет.

- Ми теж виявляємо свій протест, - підтримала Кеті Руперта, і піднялася зі свого місця. – Йдемо звідси геть!

Члени команди “Мустангів”, тобто двадцять три підлітки, розбрелися по своїх наметах.

Цієї ночі Кеті ніяк не могла заснути. Вона все думала про Спіріта, як же їй хотілося прокататися верхи на коні з вітерцем на волі, вивітрити всі свої хвилювання. Подальші два місяці літа здавалися їй нестерпно мукою. Однак, наступний день виявився неочікуваним сюрпризом.

- Вставай, соня! Пан МакҐувіц везе всіх автобусом на прогулянку по місту! – розбудив Трейс Кеті.

В місті, Марк відвів Кеті в магазин де продавалося спорядження для заняття серфінгу.