Мій друг

Думки набули обрису із літер,
Створили сповіді рядки,
Розвіялись на аркуші як вітер,
І закріпились мов нічні зірки.

Сховались в записник бузковий,
Приникши в загадковій тиші.
Немов таємна річ коштовна,
Влаштована в книжковій ніші.

Мій вірний друг, моя утіха,
Німий слухач, від сліз хустинка.
Тобі шепочу одкровення стиха,
В тобі мого єства частинка.

Наповнився до краю терпко
Свідомістю дівочих міркувань.
З тобою відлітаю десь далеко,
У світ словесної краси блукань.

Ти не покиниш, ти не зрадиш,
Ти бережеш вірші моєї суті,
В годину відчаю мій настрій згладиш,
Відчиниш двері у негоду й скруту.

Я гість постійний, ти господар
Безвітряного затишного дому.
Мій охоронець дум й душі володар,
Звертаюся до тебе знову й знову...

Подобається

#4398 в Різне
#1004 в Поезія

Відредаговано: 10.05.2024