Розділ 5-1

— Як ви сказали, Нілеса? — зненацька перебила його королева Асія і обернулася до доньки. — Аселін! Ти знову за своє? Не потрібно вам нікого розшукувати, ваша високість — повернулася вона вже до Дастіана, відмахуючись від доньки, яка молитовно склала перед собою руки і щось благально шепотіла. — Ось вона, перед вами. Нілеса — це Аселін навпаки. Коли вона була маленька, весь палац замучила, всіх називала навпаки. Ти ж заміж виходиш, донечко! А все ніяк не виростеш! — вона з докором дивилася на доньку.

Дастіан, не вірячи сказаному, в два стрибки підлетів до принцеси і зірвав вуаль. На нього дивилися перелякані очі його коханої, вологі і блискучі, при цьому він помітив, що принцеса завела руку за спину. Він потягнувся і відібрав невеликий флакончик з кришкою. Понюхав і розчихався так, що навіть сльози виступили.

— Так ось у чому причина вашого вічного нездужання, моя мила наречена, і у вас немає на мене ніякої алергії? — запитав він, заглядаючи в чорні очі, що цього разу іскрилися вже від сміху і ледь втримався, щоб не почати цілувати її прямо тут, у всіх на виду.

Він так боявся повірити своєму щастю, що навіть забув, як дихати.

— Виходить, я лісник? – очима, які полум’яніли реготом, дивився на доньку Гастон.

— Добре, що не комірник, як минулого разу, любий — взяла його під руку Асія та знову звернулася до амірана: — Ви пробачте нас, ваша високосте, що ми так поспішали з цим шлюбом, але Аселін закохана в вас мало не з пелюшок. Коли ви ще були нашим сусідом, Гастон і Хазадар часто говорили, що непогано було б вас одружити. Але потім вас коронували в амірани, і Аселін так страждала, що тепер вона для вас не така вже принадна партія, що Гастону довелося взяти його величність аміра мало не змором. Який дракон не зробить для коханої донечки все можливе і неможливе?

Амір Еррегор і король Ердамана Хазадар переглянулися і сховали посмішки, опустивши голови.

— Мамо! — крикнула Аселін. — Що ви таке кажете? Я його не кохаю і заміж за нього не піду!

— Ну то як це можна витримати? — закотив очі Гастон. — По п'ять разів на день то піду, то не піду. Небесний Боже і Пресвітла Матір, допоможіть мені пережити цей день!

— Дозвольте мені, — сказав Дастіан і крикнув священнослужителю: — Я згоден! Я згоден взяти за дружину Аселін Архат-Рійял! — він повернувся до Аселін, чиї очі грізно виблискували, підхопив її на руки і ступив з нею в коло. — Продовжуйте обряд!

І почув за спиною радісне:

— Не хвилюйся, любий, він впорається з нашою крихіткою!

— Якщо кому і під силу з нею впоратися, так тільки молодому Болігарду, я завжди це знав, — примирливо відповів дружині Гастон.

— Аселін Архат-Рійял, чи згодні ви взяти за чоловіка Дастіана Болігарда? — служитель очевидно нервував, недовірливо поглядаючи на наречених.

— Не поспішай відповідати — прошепотів Дастіан принцесі на вушко і сказав уже голосно, щоб чули всі. — Аселин Архат-Рійял, я кохаю тебе всім серцем і прошу стати моєю дружиною. Але перш за все скажи мені, чи ти мене кохаєш?

Він продовжував міцно тримати наречену, яка не залишала слабких спроб вирватися з його сталевих обіймів. Проте Дастіану здавалося, що вона робить це не дуже охоче, і він ще міцніше притискав кохану до серця.

— Донечко, пам'ятай, ти перед вівтарем Небесного Бога, тут не можна обманювати, — дуже доречно нагадала королева.

— Так, — трохи повагавшись, ледь чутно сказала Аселін та увіткнулася в плече нареченого.

— Вона згодна, — передав священнослужителю Дастіан, ніжно притулившись щокою до чола Аселін.

— Я не почув, — уперся той, — ще раз повторіть, ваша високосте. Чи згодні ви взяти за чоловіка Дастіана Болігарда?

— Так, — голосно відповіла Аселін, на мить піднявши голову і знову ховаючи обличчя на широких грудях Дастіана.

— Тоді повторюйте за мною…

Дастіан обережно поставив Аселін на підлогу. Вони вимовляли священні обітниці, дивлячись в очі один одного і, напевно, ніколи ці склепіння не чули більш палких і трепетних обіцянок. А коли наречений з нареченою обмінялися шлюбними обручками, в цілковитій тиші прозвучало урочисте:

— Дастіан Болігард, Аселін Болігард, відтепер ви чоловік та дружина, і нехай ніщо не розлучить вас довіку!

Дастіан повернувся до своєї тепер уже дружини, обійняв її однією рукою, а іншою взяв за підборіддя. Їхній поцілунок вийшов таким довгим і чарівним, що присутні дами лише втирали сльози розчулення. І навіть деякі високопоставлені дракони не втрималися, дозволивши собі кілька скупих сльозинок.

Насилу відірвавшись від солодких губ своєї коханої, Дастіан знову підхопив її на руки і попрямував до виходу, де їх вітали радісні городяни, обсипаючи молодят золотими монетами і фарбованою крупою.

Але ж попереду шлюбний бенкет, святковий бал, і ще так далеко до півночі, коли можна буде ось так само на руках внести свою кохану в спальню та укласти на всипане запашними пелюстками шлюбне ложе...

Як же йому дожити до цієї години? Так, не варто було тоді так потішатися над Ейнаром... Дастіан завмер і перевів дух.

— Що з вами, мій дорогий чоловіче? — Аселін з посмішкою відвела з його чола пасмо, яке впало на обличчя, примудрившись так ніжно доторкнутися до його щоки, що серце Дастіана стрибнуло і завмерло десь в області гортані. І запитала тоном, в якому очевидно простежувалися єхидні нотки: — Невже вам зле?