Розділ 4-1

Ноги  самі  винесли  його  до  тієї  частини  палацу,  де  жила  палацова  челядь.  Він  схопив  за  плече  першого-ліпшого  прислужника,  що  зустрівся  йому  по  дорозі.

—  Де  тут  можна  знайти  дівчину,  вона  знаходиться  в  служінні  у  принцеси...  —  і  тільки  тут  зрозумів,  що  навіть  не  знає,  ким  саме  служить  Нілеса  при  дворі.  Вона  ніколи  про  це  не  говорила.

—  Покоївка  чи  служниця?

—  Ні,  —  це  Дастіан  знав  точно,  Нілеса  говорила,  що  живе  з  прислугою,  а  не  біля  покоїв  принцеси.

—  Вам  он  в  той  коридор,  ваша  світлість,  треті  двері,  всі  дворові  якраз  вечеряють.  Там  і  запитайте.

Дастіан  рвонув  на  себе  двері  і  зупинився  в  нерішучості.  У  просторій  кімнаті  стояв  довгий  стіл,  за  ним  вечеряли  чоловіки  і  жінки,  але  Нілеси  серед  них  не  було.

—  Небесний  Боже  в  допомогу,  —  привітав  Дастіан  сидячих.  —Не  могли  б  ви  мені  допомогти?  Я  шукаю  одну  дівчину,  її  звуть  Нілеса.  Вона  донька  лісника  Лага.

—  Донька  Лага?  —  подав  голос  один  з  чоловіків,  що  сиділи  віддалік.  —  Мірто,  поглянь,  тебе  наш  аміран  шукає.

—  На  чорта  я  йому?  —  пробурчала  міцна  кремезна  дівчина,  піднімаючись  з-за  столу,  і  вдивляючись  в  лице  принца.  Це  була  точнісінька  копія  лісничого  Лага,  тільки  в  квітчастій  сукні  по  щиколотку  і  молодша.

—  Одружитися  з  тобою  хоче,  —  реготнули  з  того  ж  кута.

—  А  мені  він  на  чорта?  —  знову  буркнула  дівчина,  невдоволено  косячись  на  Дастіана.

—  Вибачте,  ви  хто?  —  запитав  той,  абсолютно  збитий  з  пантелику.

—  Ну,  ви  доньку  Лага  шукали?  —  питально  глянула  на  нього  дівчина.  Дастіан  кивнув.  Вона  взялася  за  боки.  —  Так  це  я  і  є.

—  Але  мені  потрібна  інша  дівчина,  її  звуть  Нілеса.  У  неї  довге  чорне  волосся  і  чорні  очі,  і  вона…

—  Ви  хочете  сказати,  татко  ще  одну  доньку  нагуляв?  —  спантеличено  втупилася  на  нього  та,  що  назвали  Міртою.  —  Так  бути  такого  не  може,  матінка  б  йому  гуляльник  швидко  відкрутила.

—  У  вас  і  матінка  є?  —  не  зрозумів  Дастіан.

—  А  ви  кумедний!  —  підморгнула  йому  дівчина.  —  Досі  думаєте,  що  дітей  у  капусті  знаходять?  Ні,  принце,  їх  жінки  народжують!  Ну,  і  навіщо  він  мені  такий?  —  повторила  вона,  повернувшись  до  тих,  хто  сидів  у  кутку. 

Всі  так  і  покотилися  зо  сміху.  Дастіан  розгублено  дивився  то  на  них,  то  на  дівчину.

—  Так  він  же  дракон!  —  не  вгамовувався  жартівник.  —  Він  літає  і  вогнем  плюватися  може.

—  Тю,  подумаєш,  дракон!  —  пирхнула  Мірта.  —  А  що  він  ще  може  крім  цього?  Я  он,  якщо  не  заткнешся,  сама  в  тебе  колодою  з-під  вогнища  запущу,  підсмалишся  не  гірше,  ніж  від  драконячого  полум'я.  А  літати  і  на  мораві  можна.  Краще  ти  на  мені  одружуйся,  Кірхе,  або  ж  страшно?

Регіт  тільки  посилювався.  Один  з  тих,  хто  сидів  з  краю,  співчутливо  порадив  Дастіану:

—  Йшли  б  ви  до  себе,  ваша  світлість,  немає  тут  такої  дівчини,  і  не  було  ніколи.  Лаг  зараз  на  самому  кордоні  з  Ердаманом  угіддя  інспектує,  так  відразу  і  не  запитаєш.  А  на  Мірту  не  ображайтеся,  довбня  вона  довбня  і  є,  що  з  неї  взяти?  І  на  Кірха  теж,  він  хлопець  хороший,  закохані  вони…

Дастіан  сам  не  пам'ятав,  як  опинився  на  вулиці.  З'ясувалося,  що  його  вже  шукають. 

Принц  заспокоїв  гренадерів  Гастона  і  свою  перелякану  свиту  та  попрямував  в  покої,  де  його  вже  чекала  нагріта  ванна.  Він  дуже  сподівався,  що  вода  з  запашною  сіллю  змиє  всі  неприємні  слова,  що  досі  звучали  в  голові  і  давили  своєю  справедливістю  і  правдою.

***

Сонце  ще  тільки  починало  сріблити  круглі  білі  дахи  лаельської  столиці,  а  на  Палацовій  площі  зібралося  майже  все  місто.  Охочих  було  багато  подивитися,  як  дракон  аміран  Дастіан  Болігард  віднесе  свою  наречену,  принцесу  Аселін,  щоб  пройти  обряд  поєднання  шлюбом  в  найбільшому  храмі  Небесного  Бога  Андалурсії  —  в  Сірідані.

Якби  Дастіан  не  був  коронований  і  оголошений  спадкоємцем,  весілля  грали  б  в  сусідньому  Ердамані,  а  так  і  Гастон,  і  його  сини,  і  наближені  до  короля  особи  вирушали  слідом  за  нареченим  і  нареченою.

Дастіан  знав,  що  батько  з  матір'ю  ще  ввечері  полетіли  в  Сірідан.  Він  вчора  довго  не  міг  заснути,  все  не  давали  йому  спокою  розмови  принцеси. 

Він  розумів,  що  сам  наговорив  дівчині  багато  образливих  слів  і  шкодував,  що  був  такий  нестриманий.  Але  варто  було  згадати  болючі,  немов  батіг,  вирази,  які  дівчина  і  не  думала  стримувати,  зневажливий  тон,  що  не  міг  заглушити  навіть  хрипкий,  застуджений  голос,  як  його  знову  починало  накривати  хвилею  обурення. 

І  тоді  він  думав  про  Нілесу.

Про  її  густе  шовковисте  волосся,  чорні  блискучі  очі,  вигнуті  досконалі  брови.  А  варто  було  згадати  той  трепетний  поцілунок,  який  вона  подарувала  йому,  спочатку  несміливий,  а  потім  все  більш  затягуючий  їх  обох,  у  нього  по  венах  починав  розганятися  вогонь.