Розділ 2

У  палаці,  як  і  говорила  Нілеса,  панував  справжній  гармидер.  Всі  кудись  поспішали,  бігли,  квапилися,  і  обличчя  у  всіх  були,  відповідно,  похмурі  і  зосереджені. 

Його  світлість  король  Гастон  теж  виглядав  похмурим  і  зосередженим,  хоч  зазвичай  він  веселий,  і  жарти  сиплються  з  нього,  як  крупа  з  продірявленого  мішка.  Король  поспішив  назустріч  молодим  драконам,  привітав  геронського  принца  і  схилив  голову  перед  аміраном.

—  Боюся,  мій  любий,  нам  доведеться  заручити  вас  без  нареченої,  —  взявши  Дастіана  під  лікоть  і  відводячи  його  в  бік,  зашепотів  Гастон.  Він  був  типовий  справжнісінький  лаелець,  смаглявий,  чорноволосий  та  шанобливий.  —  Моя  донька  на  жаль  захворіла,  і  вона  не  зможе  бути  присутньою  на  церемонії.

Дастіан  насилу  приховав  радість,  що  рвалася  назовні.  Вона  була  явно  недоречна  для  висловлення  розлогих  прикрощів  з  приводу  хвороби  нареченої,  якими  він  обсипав  Гастона. 

Аж  ось  до  його  світлості  підійшов  один  з  служників  палацу,  вклонився,  і  пошепки  щось  повідомив  королю  на  вухо.  Той,  очевидно  відчуваючи  величезне  полегшення,  повернувся  до  майбутнього  зятя.

—  Принцесі  стало  краще,  мій  аміране,  її  вже  готують  до  церемонії.

А  ось  приховати  розчарування  виявилося  складніше.  Втім,  Дастіан  впорався  і  з  цим.  Хтозна,  може  він  і  звикне  коли-небудь  до  всіх  цих  моральних  реверансів,  якщо  Арчі  і  Лерр  все  ж  примудряться  збагрити  йому  трон? 

З  іншого  боку,  дядько  Еррегор  анітрохи  не  переймається  щоб  щось  із  себе  вдавати.  Поводиться,  як  вважає  за  потрібне,  і  при  цьому  прекрасно  справляється  з  обов'язками  аміра.

Ось  тільки  дядько  Еррегор,  як  і  його  батько  Хазадар,  та  й  як  батько  Ейнара  король  Сагідар,  одружилися  на  коханих  дівчатах.  Їхні  діти  народилися  від  коханих  дружин,  один  Дастіан  встряв  в  цей  договірний  шлюб,  наче  жук  в  лісовий  мед…

Дастіан  з  Ейнаром  в  очікуванні  нареченої  стояли  біля  трону  у  великому  залі.  Дастіан  розглядав  химерно  інкрустовані  позолотою  колони  і  стельові  балки  лаельського  палацу  —  Гастон  полюбляв  розкіш  —  і  розмірковував,  що  йому  подобається  більше:  геронська  ліпнина  чи  лаельська  позолота.  Ейнар  просто  нудьгував  і  дивився  у  вікно.

Раптово  присутні  пожвавилися,  і  в  зал  увійшла  процесія,  очолювана  його  світлістю  Гастоном  Архат-Рійялом.  Він  вів  під  руку  невисоку  худорляву  дівчину,  хоча  правильніше  було  сказати  тягнув,  а  ще  правильніше,  штовхав,  однією  рукою  тримаючи  її  за  лікоть,  а  іншою  впираючись  доньці  між  лопатками. 

З  іншого  боку  доньку  вела  королева  Асія.  Піймавши  спантеличений  погляд  амірана,  його  світлість  підбадьорливо  посміхнувся,  і  Дастіан  так  і  не  зрозумів,  кого  Гастон  намагався  підбадьорити.  Ейнар,  підозріло  примружившись,  мовчки  спостерігав  за  ходою.

Обличчя  нареченої  за  лаельським  звичаєм  було  приховано  напівпрозорою  накидкою,  для  вірності  закріпленою  на  голові  обручем.  Сама  вона  була  загорнута  в  сотню  різнобарвних  шат,  що  завжди  спантеличувало  Дастіана. 

В  Ердамані  теж  жарко,  але  там  ніхто  не  кутає  молоденьких  дівчат  в  нескінченні  рулони  тканини.

Навіть  за  накидкою  було  помітно,  як  сильно  хвора  принцеса.  Розпухлий  ніс,  очі,  які  сльозилися.  Дівчина  підійшла  ближче  і  кілька  разів  дзвінко  чхнула,  а  потім  гучно  шмигнула  носом. 

Гастон  посірів,  Ейнар  закусив  губу,  Дастіан  ледь  не  розреготався.  А  у  них  тут  навіть  весело,  він  вже  думав,  помре  від  нудьги.

—  Справді,  ваша  високосте,  вам  не  слід  було  підніматися  з  ліжка  навіть  заради  мене.  Заручини  ми  уклали  б,  і  не  обтяжуючи  вас  необхідністю  присутності,  —  вклонився  він  принцесі,  простягаючи  руку.

У  його  долоню  лягла  ще  зовсім  дитяча  рука  з  обламаними  нерівними  нігтями.  Пальці  нареченої,  незважаючи  на  теплу  погоду,  були  холодними,  як  лід,  і  так  тремтіли,  що  Дастіан  мимоволі  відчув  жалість. 

Принцеса  ще  зовсім  дитя.  Дитина  хвора,  а  дурні  зобов'язання  підняли  її  на  ноги  і  погнали  сюди,  щоб  засвідчити  їх  обопільну  байдужість  до  шлюбу,  щедро  присмачений  міцним  лаельським  настоєм  з  дубових  бочок.

—  Ваша  світлість,  принцеса  ледь  тримається  на  ногах,  —  повернувся  він  до  Гастона  і  королеви,  продовжуючи  тримати  наречену  за  руку. 

Дівчина  й  справді  тремтіла  вже  вся,  зненацька  він  відчув,  як  його  долоню  у  відповідь  легенько  стиснули  холодні  пальці.

—  Повірте,  мій  аміран,  ще  з  ранку  її  високість  була  абсолютно  здорова,  —  мало  не  крізь  зуби  процідив  Гастон  і  махнув  церемонімейстеру.  —  Починайте.

Після  того,  як  Дастіан  Болігард  і  Аселін  Архат-Рійял  були  оголошені  нареченим  і  нареченою  та  обмінялися  обручками,  нареченому  слід  було  поцілувати  наречену.  Але  та  раптом  так  розчихалася,  що  Дастіан  готовий  був  відлупцювати  Гастона,  хоч  той  і  годився  йому  в  батьки.

—  Негайно  повертайтеся  в  ліжко,  Аселін,  —  сказав  він  незаперечним  тоном,  випускаючи  її  руку,  —  і  скоріше  одужуйте.  Вам  слід  себе  поберегти,  якщо  вже  тут  нікому  більше  немає  до  вас  справи.