Глава 14.2

Так ось куди побігла сусідка! За допомогою... Негайно вся моя образа на неї розвіялася, як дим. І я повною мірою усвідомила, що у мене і справді тут з’явилася подруга. Та, що навіть не побоїться викликати на себе гнів архидемона, якщо мені загрожує небезпека. Зепар вже розвернувся до дверей, і та ніжність, що ще недавно світилася в його очах, змінилася колишнім знущальним виразом.

– Що, оргію влаштуємо?

Леді Тайгрін спочатку оторопіла від його репліки, потім обурено видихнула:

– Лорде Зепар! Негайно залиште Академію! Ваша поведінка неприпустима! Це вам не... – вона затнулася, не наважуючись висловити думку до кінця.

– Не що? – посміхнувся архидемон.

– Ви чудово мене зрозуміли! – вигукнула Ежена, анітрохи не боячись могутнього співрозмовника. Я в черговий раз захопилася її характером. – У пошуках розваг ви прийшли точно не туди!

Я з жахом чекала, що Зепар зараз обрушить на неї весь свій гнів. Одразу пригадалася сцена в їдальні і Дайрен, який задихався від вогняної хватки. Але архидемон дивився на обурену жінку цілком спокійно. Лише сказав:

– Моїй лялечці дійсно пощастило з куратором.

– Я не ваша лялечка! – обурилася я, з полегшенням розуміючи, що леді Тайгрін нічого не загрожує.

– Моя, – обеззброїв мене Зепар, ковзнувши нахабним поглядом по всій моїй фігурі. – Просто поки що не бажаєш цього визнавати.

При вигляді такої самовпевненості я навіть не знайшлася, що сказати. Зепар же рушив до дверей, наостанок кинувши:

– Ще побачимося, моя люба.

Тільки коли двері за ним зачинилися, жахливе нервове напруження трохи відпустило. Я шумно видихнула. Одразу здригнулася, почувши різкий наказ куратора:

– Швидко вдягайся і ходімо зі мною.

– К-куди? – пробелькотіла я.

Моє питання проігнорували. Леді Тайгрін пройшла до вікна і, розвернувшись до мене спиною, втупилася на подвір’я Академії. Я ж, не задаючи більше питань, кинулася одягатися, розуміючи, що куратор зараз на взводі. Краще не драконити!

– Зустрінемося на заняттях, – шепнула мені Олета і вирішила за краще втекти. І я її за це не засуджувала. Розлючена леді Тайгрін лякала ще сильніше, ніж Зепар.

Я вже тремтячими руками закріплювала заколку на голові, коли куратор обернулася. Ні слова не кажучи, підійшла до мене, схопила за зап’ястя і потягла за собою. Дивне відчуття. В якийсь момент від дотику куратора ніби електричним струмом пронизало. Відчуття швидко зникло, і я постаралася викинути це з голови. Раптом просто судомою схопило. Все ж захват був сильним.

– У мене скоро лекція, – наважилася нагадати я, на що отримала вбивчий погляд і стулила пельку.

Мене притягли в якесь приміщення на першому поверсі. Судячи з того, що всередині малися ще суміжні двері, це навіть не кімната, а ціла квартира. Сувора спартанська обстановка, на стінах розвішана зброя самого різного виду. Зіставивши все, здогадалася, що це покої леді Тайгрін. Але навіщо вона мене сюди привела? Втім, мучитися в невідомості довелося недовго.

Залишивши мене біля дверей потирати заніміле зап’ястя і кривитися від болю, куратор пройшла до лівої стіни і натиснула на щось. Звідти висунувся екран, схожий на рідкокристалічний монітор. Після ряду маніпуляцій він засвітився сріблястим світлом. Я негайно забула про біль у руці, варто було побачити на екрані обличчя Астарта. Архидемон сидів за столом у вже знайомому мені кабінеті. Виглядав втомленим, незважаючи на те, що був ранок. Всю ніч працював, чи що? Захотілося ніжно доторкнутися до блідого обличчя, розгладити похмуре чоло. Чорт! Про що я тільки думаю? Зараз мене зовсім не це повинно турбувати, а те, заради чого леді Тайгрін сюди притягнула. І що збирається сказати моєму босові.

– Леді Тайгрін? – пролунав дещо здивований голос архидемона. Те, що мене він не поки що не бачить, у даній ситуації навіть дуже добре. Я інстинктивно спробувала ще сильніше втиснутися у стіну, біля якої стояла. – Щось сталося?

– Сталося, лорде Астарт, – крижаним тоном відгукнулася куратор. – Коли ви доручали моєму піклуванню відому вам особу, то забули про дещо згадати.

– Про що ж? – архидемон потер скроні, даючи зрозуміти, що у нього і без такого незначного приводу, як я, проблем вистачає.

– Про те, що мені доведеться забути про свої прямі обов’язки. Я, до речі, ще й викладач! І справ у мене стільки, що ви навіть уявити собі не можете! Між іншим, викладаю не тільки тут. Ще й мотаюся у восьмий демонський світ. Та й особистий час не зобов’язана витрачати на...

– А якщо коротше? – перервав її тираду вже роздратований Астарт.

– Наскільки я пам’ятаю, ви просили подбати про те, щоб студентка Бардова надолужила згаяне, влилася в навчальний процес якомога швидше. Але те, що я ще й повинна буду відганяти від неї не в міру завзятих шанувальників, про це мови не йшло! Та й про яке навчання може йти мова, якщо вона навіть на лекціях залицяється зі своїми кавалерами?

Ой, матінко... Я навіть сповзла по стінці, дивлячись, як роздратування і здивування на обличчі Астарта змінюється дикою люттю. Навіть на екрані було видно, як навколо тіла архидемона запалали вогняні іскри.

– Що?! – гаркнув він так, що у мене вирвався судомний крик.