Глава 12.2

Мені махнули рукою, дозволяючи сісти, і знову вперили погляд у рудого, що переминався з ноги на ногу.

– Продовжуйте, студенте Дайрен.

– Про арасів звідки знаєш? – ліниво поцікавився Зепар, який весь цей час не зводив з мене пильного погляду.

– Лорд Астарт розповідав, – коротко пояснила я, не бажаючи вдаватися в подробиці.

– О, ви і такі розлогі бесіди з ним вели? Про що ще він тобі розповідав?

– Думаю, це не ваша справа, – брякнула я і одразу пошкодувала про це.

Нахабна рука опустилася на мою ногу під столом і стиснула трохи вище коліна. Я ледь не зашипіла, як кішка, і спробувала скинути кінцівку демона. Він стиснув мою ногу ще сильніше і тихо сказав:

– Обирай: або я обіймаю тебе за плечі, або моя рука залишається тут. У першому випадку мила Лаура зробить цілком певні висновки з цього жесту. А вона ревнива до божевілля. В ту пору, коли нас пов’язували особливі відносини, багатьом моїм пасіям довелося випробувати це на власній шкурі.

Проклинаючи все на світі, я перестала робити спроби прибрати його руку. Він вдоволено посміхнувся і знову відкинувся на спинку сидіння. Його долоня ніжно гладила мою ногу, а я намагалася зосередитися на словах рудого.

– У залежності від походження є три види демонів. Нижчі: сукуби, інкуби, вампіри, вурдалаки та деякі інші різновиди. Вони володіють рядом особливих властивостей, що відрізняють їх від інших. Так, наприклад, сукуби та інкуби харчуються енергією нижчих істот, вступаючи з ними в... – він зам’явся.

– Ну ж бо, не ніяковійте, – іронічно промовила пані Дуальн. – Адже ви вже великий хлопчик.

Дайрен ледь не спопелив її поглядом, але стримав гнів і процідив:

– Інтимні стосунки.

– Ось бачите, неважко було, – осклабилася Лаура.

І все ж вона мені безумовно подобається, нехай і стерво рідкісне! Не може не знати про те, хто у рудого татусь! Але поблажок йому через це не робить. Навіть навпаки.

– Не дивись на Лауру так захоплено, – уїдливо зашепотів Зепар, знову схилившись до мене. – А то я буду ревнувати.

Я проігнорувала його, продовжуючи стежити за відповіддю Дайрена.

– Вампіри черпають енергію з допомогою крові. Вурдалаки надають перевагу особливій мертвій енергії, що зберігається у трупі протягом сорока днів після смерті.

Я з широко розкритими очима слухала це все. В голові не вкладалося, що таке існує насправді, а не у фільмах жахів чи на сторінках книжок. Та це ж збожеволіти можно!

– Друга категорія демонів – звичайні. Вони володіють тими ж можливостями, що і вищі, але не в тій мірі. Сила їх значно нижча. Деякі з них навіть не можуть протистояти інкубам і сукубам. Потрібні охоронні амулети вищих демонів, щоб запобігти подібному впливу. Іноді, в окремих випадках, у вищих демонів проявляються деякі можливості нижчих. І протистояти їм ще складніше. Лише деякі видатні маги здатні зробити такі артефакти, що допомагають протистояти впливу.

– Ось про це ви добре запам’ятали з минулої лекції, – посміхнулася Лаура. – Що поробиш, сама спрямованість того, що ви делікатно назвали «деякими можливостями» викликає певний інтерес у горячих молодиків.

Рудий почервонів, а в аудиторії пролунали смішки.

– На щастя для представниць прекрасної статі, здібностями інкубів і сукубів можуть володіти тільки вищі демониці. Є лише один виняток.

І вона красномовно зиркнула на Зепара. Цей факт я вже знала, але все одно скривилася, усвідомлюючи, що ця нахабна помилка природи зацікавилася саме мною. Думаю, ні для кого з присутніх теж не була секретом особливість Зепара. Але реакція вражала. Дівчата замість того, щоб триматися подалі від нього, як від чуми, плескали віями і мило посміхалися, прагнучи звернути на себе увагу архидемона. В очах багатьох хлопців читалася заздрість.

– На особливому спецкурсі на факультеті таємних знань будуть розглядати способи виготовлення різних захисних артефактів. Іншим достатньо лише ознайомитися теоретично з тими, які існують. Це вам у якості домашнього завдання. Сідайте, студенте Дайрен. Ну, а сьогодні ми розглянемо, які ж сили проявляються у демонів і вищих демонів.

– Нудьга! – Зепар театрально позіхнув і злегка стиснув моє коліно. – Хочеш, втечемо звідси?

– Ні, – процідила я. – І мені цікаво послухати!

– Ех...

– Вас ніхто не змушує тут стирчати, – розлютилася я, і він одразу поліз рукою вище. Я ледь не вискнула.

– Якщо пообіцяєш повечеряти зі мною сьогодні, так вже і бути, піду, – нахабно заявив Зепар.

– Ось ще! Не збираюся я йти з вами на побачення!

– А хто каже про побачення? – мабуть, маючи мене за повну дурепу, протягнув він. – Просто вечерю.

– Все одно ні!

– Тоді терпи.

І рука обережно провела по стегну, зупинившись біля самого інтимного місця.

– Лорде Зепар! – прошипіла я в сказі. – Приберіть руку!

– Недоторка, – він закотив очі, але все ж прибрав долоню. Я шумно видихнула від полегшення.