Глава 10.1

Глава 10

Сніданок все в тій же похмурій їдальні, правда, на цей раз заповненій денним світлом, проходив у мовчанні. Астарт сидів на почесному місці за столом, я через пару стільців від нього. У дверях мармуровою статуєю застиг Хайден. Гостровухі, які рухалися майже безшумно, нам прислуговували.

Я дивилася куди завгодно, тільки не на господаря будинку. Колупалася виделкою у поданій мені на тарілці страві, що нагадувала млинці з фруктами, і не могла проковтнути ні шматочка. Постійно відчувала на собі погляд Астарта, і від цього у пам’яті одразу ж спливала вчорашня ніч. Щоки заливалися рум’янцем, а внутрішньо я лаяла себе останніми словами. За те, що взагалі допустила той поцілунок. Як же він усе ускладнив!

– Ірино, – напружений голос демона змусив здригнутися. Але очей я все одно не підвела, продовжуючи вивчати вміст тарілки. – З приводу вчорашнього...

– Давайте просто забудемо, – запропонувала я і все ж таки зважилася подивитися на нього.

Одразу ж про це пошкодувала. Астарт виглядав втомленим. Під очима були тіні, наче він, як і я, потім цілу ніч не спав. Дивився він з якимось незрозумілим почуттям: тугою і немов би жалем. І ось від цього жалю стало ще болючіше.

Він з шумом видихнув повітря і кивнув.

– Ти права. Краще просто забути.

– Чудово, – намагаючись приховати чомусь спалахнувшу образу, пробурмотіла я.

Він хотів щось сказати, але в цей момент пролунав дзвінок у двері. Якщо, звичайно, так можна назвати трубний глас, що рознісся по всьому будинку. У мене навіть виделка з руки випала від несподіванки.

Хайден рушив відчиняти. Гостровухі теж кудись поділися, судячи з того, що в осяжному просторі я їх не бачила. Астарт же раптом піднявся зі свого місця, змусивши мене знову здригнутися, і наблизився. Встав за моїм стільцем, вчепився в його спинку і схилився наді мною. Щоку обпекло гарячим подихом.

– Ти дійсно хочеш забути?

Менш за все я зараз була здатна аналізувати свої бажання. Але те, що головним з них було ніяк не забуття, це точно. Дихання з важкістю виривалося крізь ніби затисле чіпкою рукою горло. Від близькості Астарта все перед очима крутилося. Довелося щосили стиснути пальцями стільницю, щоб стримати потяг повернутися до нього і наблизитися до зводячих з розуму губ. Ну навіщо він це робить?! Чому мучить? З останніх сил чіпляючись за відпливаючий кудись розум, я процідила:

– Так, хочу.

І він одразу відсторонився, хоча й не відійшов від мене. Навіть не дивлячись на нього, я відчувала буравлячий потилицю погляд.

Мене врятувало повернення Хайдена, який поважно оголосив:

– Прийшла леді Ежена Тайгрін, лорде Астарт.

– Якраз вчасно, – похмуро відгукнувся демон.

Я сподівалася, що він повернеться на своє місце і перестане мене бентежити. Але ні. Продовжував стояти за спиною. А його руки, що стискали спинку стільця, ледь помітно торкалися моїх плечей. І від цього відчуття я наче плавилася, не в силах до кінця впоратися з хвилюванням.

В гостинно розчинені дворецьким двері ввійшла висока струнка жінка років тридцяти п’яти. Що називається, кров із молоком. Пишні груди, круті стегна, широке обличчя з трохи массивною нижньою щелепою. Приваблива особливою красою того типу жінок, що «коня на скаку зупинять, в палаючу хату ввійдуть». Рудувато-каштанове волосся зібране в тугий пучок на потилиці, темно-карі очі дивляться відкрито і пильно. Я трохи здивувалася, що на ній не туніка, а чоловічий костюм темно-сірого кольору. Традиційне тутешнє вбрання сильної статі досить виграшно виглядало на жіночому тілі. Всі принади цієї самої Ежени Тайгрін були детально підкреслені.

Я не втрималася і все ж повернула голову, щоб поглянути на реакцію Астарта. Судячи з незворушного обличчя, привабливість гості не справила на нього жодного враження. Помітивши, що я дивлюся на нього, Астарт одразу звернув погляд на мене, а мої щоки знову спалахнули. Але відвернутися вже не змогла, опинившись у полоні смарагдово-золотистих вирів. В горлі моментально пересохло.

– Вибачте, я завадила? – пролунав злегка глузливий голос жінки.

Я врешті відвернулася, насилу вгамовуючи розбурхане в дикому танці серце. Астарт трохи хрипко відповів:

– Ні. Навпаки. Я радий, що ви виявилися настільки пунктуальною, леді Тайгрін. Дозвольте представити вашу нову підопічну – Ірину Бардову. Питання про її зарахування на перший курс Академії вже вирішене. Я радий, що контролювати її навчання довірили саме вам. Більш відповідального і ратуючого за свою справу викладача важко уявити.

– Дякую за такі приємні слова, – спокійно відгукнулася Ежена, мало реагуючи на комплімент. І це мені сподобалося.

– Ірині доведеться нелегко, – заговорив знову Астарт. – Їй доведеться вивчити самостійно те, що студенти вже пройшли за два місяці. Сподіваюся, ви допоможете вашій підопічній надолужити згаяне.

– Звісно. Якщо знадобляться додаткові заняття, я домовлюся з іншими викладачами. І сама допоможу, чим зможу, – кивнула Ежена. – Якщо це все, то я хотіла б вилетіти негайно.

Крута тітка! – захопилася я. Архидемоном намагається керувати. Я б так точно не змогла, навіть з урахуванням наявності нахабної нової мене. Астарт холодно відгукнувся: