Глава 8.2

– Напівкровка, – пояснив Астарт, перебираючи пальцями моє сплутане волосся. – Наполовину демон, наполовину перевертень. Такі зазвичай дуже небезпечні. Вчора я подав запит в загальну мережу демонських світів. Відповідь отримав тільки сьогодні. Вже після того, як відправив своїх людей на пошуки. Хотів одразу ж відправити когось їм на підмогу, але було вже пізно. Портал... – він замовк, і його рука завмерла.

– Пробачте мене за портал, – зітхнула я.

Він знову став гладити моє волосся.

– Ти все правильно зробила. Вони б просто не встигли. Він міг убити тебе, – щось у його голосі при цих словах почулося таке, від чого моє серце пропустило удар.

Намагаючись не зациклюватися на цьому і не будувати марних ілюзій, я тихо промовила:

– Так що ви дізналися про Андрія?

– Він з першого демонічного світу. Займався контрабандою. У нього була добре організована банда. Але на їхній слід вийшли. Майже всіх винищили, а ті, що лишилися, залягли на дно. Сорену Фейко теж нічого не залишалося, як зачаїтися. І він обрав для цього твій світ.

Значить, так Андрія звуть насправді. Сорен Фейко.

– Думаю, спочатку він хотів залягти на дно не більше ніж на кілька місяців, – задумливо промовив Астарт. – Але твій світ йому сподобався. Багато демонів прагнуть туди. Там вони відчувають себе практично всесильними.

Мене пересмикнуло. Астарт обережно взяв за підборіддя і повернув мою голову до себе. У мене подих перехопило від виразу, що застиг в його очах. Суміш ніжності і ще чогось, чому я боялася навіть назву дати.

– Він більше не добереться до тебе, – сказав він так впевнено, що я негайно заспокоїлася на цей рахунок. – Орієнтування на нього я розіслав по всім демонським світам. У вашому світі мої люди теж будуть його шукати. А якщо лише спробує поткнутися до тебе, – на його обличчі з’явилася недобра посмішка, – сильно про це пошкодує.

Я кивнула і тихо подякувала:

– Спасибі вам... Не знаю, чому ви мені допомагаєте після всього, що я влаштувала, але спасибі.

Його обличчя стало якимось напруженим, і я невиразно відчула, що сказала щось не те. Але пізно...

Астарт обережно спустив мене з колін і піднявся на ноги. Знову влаштував мене у кріслі й пройшов до столу. Взяв контракт і передав мені.

– Прочитай, – ні в голосі, ні у виразі обличчя більше не залишилося й тіні того почуття, яке ще кілька секунд тому змушувало мене танути. – Це стандартний контракт. Такий підписують всі мої агенти-стражі. Поки що на десять років, а там подивимося. Для початку, – Астарт підійшов до величезного вікна мало не на півстіни, за яким виднілося місто, – тобі доведеться пройти навчання. Потрібно хоча б трохи підготувати тебе до того, що чекає на службі. Особисто я переговорю з директором Академії таємних знань, і тебе зарахують туди без вступних іспитів.

Я дивилася в його напружену спину і відчувала, як розум ціпеніє від спроб усвідомити, що відбувається. Він зараз серйозно?! До цих його слів чомусь вважала, що контракт – лише фікція, спосіб захистити мене від покарання. А виявилося, що все більш ніж серйозно. Я повинна буду вчитися в якійсь незрозумілій демонської академії, потім поступити на службу до того, від кого мені бажано триматися якнайдалі. У всій цій ситуації радувало одне. На час навчання я буду позбавлена необхідності труїти собі душу і бачити його.

– Скільки триває навчання? – хрипко спитала.

– Три роки, – не обертаючись, озвався Астарт.

– А ви впевнені, що я впораюся? – не витримала я. – Адже у мене навіть ніяких здібностей нема... А фізична підготовка... – безпорадно розвела руками.

Я навіть у фітнес-клуб ніколи не ходила, а фізкультуру в школі ненавиділа.

– У тебе є вибір, – нагадав архидемон, обертаючись. Його обличчя зараз було схоже на кам’яну маску. – Можу повернути тебе в кабінет вельмишановного Крогера. Якщо доля рабині тобі подобається більше...

– Ні! – поспішно заперечила я, і губи Астарта торкнула легка посмішка.

– Так я й думав... – потім голосно додав: – Ти набагато сильніша, ніж думаєш, Ірино.

Нова «я» гаряче підтримала цю його фразу і бадьоро вигукнула: «Не бійся, прорвемося!» Вибору у мене і справді не було, тому я лише зітхнула.

Астарт простягнув вже знайоме перо і кивнув у бік паперів, що лежали у мене на колінах.

– Залишилося лише підписати.

– Добре, – чомусь далеко не відразу я змогла відвести від нього погляд. Він відвернувся першим, зціпивши зуби і втупившись у стіну. Я ж проколола палець і поставила підпис на документі. – Що далі? – пробурмотіла, простягаючи контракт Астарту.

Він, уникаючи дивитися мені в очі, забрав документ і натягнуто сказав:

– Завтра за тобою прибуде один з викладачів Академії. Його приставлять до тебе в якості куратора. А поки... Сподіваюся, в моєму домі тобі буде комфортно.

Ого! Я нервово проковтнула, намагаючись уявити, як зможу провести ніч в безпосередній близькості від Астарта. Ой, лишенько... Якщо від однієї думки про це у мене вже дихання зривається, то що ж буде вночі?!

– Ходімо, – чомусь охриплим голосом промовив архидемон, простягаючи мені руку.