Глава 3.1

Глава 3

Навіть не подивившись на того, хто промовив ці нахабні слова, я кинулася до ліжка, схопила покривало і загорнулася в нього по саму шию. Тільки потім ризикнула підняти палаюче від сорому обличчя на небажаного відвідувача. У відчинених дверей комори, за якими сяяв портал, стояв високий стрункий чоловік у білому костюмі, який щільно облягав фігуру. Тканина досить дивна, чимось нагадує зміїну шкіру. Талію перехоплював золочений пояс з сапфірової бляхою. На грудях висів такого ж типу медальйон, який становив з поясом єдиний ансамбль. Високі чоботи з тонкої шкіри туго обтягували ноги майже до колін.

Ледве я подивилася на обличчя незнайомця, як у мене знову подих перехопило. Невже в тому демонському світі всі такі?! У такому разі веселий рік мені точно забезпечений! Цей навіть гарніший, ніж Астарт. Хоча лише по ступіню смазливості. Мені мій бос все одно подобався куди більше. Цим же милувалася, як предметом мистецтва, не більше. І все ж не могла очей відвести від бездоганно правильного обличчя з м’яко очерченими губами і прямим носом, яскраво-синіх очей і довгого світлого волосся, яке доходило до лопаток. З помітним трудом все ж змусила себе перестати на нього витріщатися. Ще й ризикнула зауважити, згадавши, що за умовами контракту в контакт із потойбічними істотами краще не вступати:

– Взагалі-то мені не можна з вами говорити.

Крута тонка брова незнайомця підвелася, надавши обличчю лукавого і ще більш привабливого вигляду.

– Але ж ти говориш, – простягнув він якось багатозначно. І цей тон чомусь стривожив. – А значить, маєш отримати покарання.

Я гарячково згадувала деталі контракту, щоб зрозуміти, чи передбачене покарання за такий вчинок. Усвідомила, що взагалі-то ні. Це просто було бажано, але не значилося за правило. Блондинчик, схоже, вирішив, що раз я новенька, то можна й познущатися.

А між тим цей чоловік, який нагадував янгола, неквапно наближався, підкрадаючись, немов хижий звір. І грацією його рухів важко було не замилуватися.

Він вже опинився за крок від мене, коли я рішуче простягнула руку вперед, другою продовжуючи судорожно стискати покривало.

– Ніякого покарання за це не передбачено! Так що просто йдіть своєю дорогою!

Чоловік злегка схилив голову набік, але все ж зупинився, ліниво оглядаючи мене з ніг до голови.

– А ти не схожа на відьму. І сили в тобі чомусь не відчуваю, – оксамитовим голосочком промовив він. Губи розтягнулися в хижій посмішці.

Ось і він помітив! Нахлинула тривожна думка, що це й справді якась жахлива помилка. І мене вже скоро поженуть з цієї роботи поганою мітлою.

– Але Астарт ніколи не помиляється, – випрямивши голову, сказав блондин. – Він вже поставив на тебе захист?

Питання насторожило так, що навіть в горлі пересохло. Ой, як не сподобався мені погляд білявого демона! В синіх глазюках ще й золотаві сполохи заблищали. Цікаво, що було б, якби бос цей самий захист не поставив?

– Ти гарненька, – зробивши пружний крок до мене, промовив чоловік і опинився так близько, що я відчула жар його тіла. Від цього одразу накотилася слабкість, а ноги стали підкошуватися. Втім, руки блондина мигцем підхопили мене за талію і притягли до себе. – Хочеш спробувати справжній поцілунок демона? – наблизивши губи впритул до моїх, видихнув він. І у мене перед очима все попливло. По тілу розтікалася солодка знемога, а в голові носилися зовсім протилежні думки. Немов одна частина мене нестерпно жадала цього самого демонічного поцілунку, а інша бажала бігти від нього, як від чуми. – Захист все ж є, – промуркав демон, злегка проводячи язиком по моїй нижній губі. – Інакше я міг би прочитати твої думки.

Я здригнулася, ніби прокинувшись, і дивний гіпнотичний стан зник. Спробувала відштовхнути білявого, але марно! Руки у нього здавалися сталевими ланцюгами, незважаючи на не таку вже й кремезність статури.

– Не пручайся, відьмо! Я відпущу тебе тоді, коли сам порахую за потрібне. Хочу зрозуміти, що ж за здібності у тебе всередині. Дивно, що твою силу не відчуваю зовсім...

Тобто його цікавлять лише мої здібності? Я трохи розслабилася. І все ж пильний погляд демона, спрямований в мої очі, бентежив. Ну, хоча б до губ вже не торкається, і то добре. Хоча не скажу, що це було неприємно. Але все одно побоювання брали. Я чітко розуміла, що головним, що відчувала до цієї потойбічної істоти, був страх. Несвідомий, глибинний. Судячи по обличчю блондина, він не знаходив того, що шукав. Вид його ставав все більш спантеличеним.

– Ти людина. Готовий заприсягтися. Звичайна людина.

А потім сталося щось дивне. Здалося, ніби по моєму тілу пронеслася хвиля тепла. Від неї по кожній клітинці розтікалися чарівні відчуття, що зводилися до низу живота. З моїх губ зірвався тихий стогін, погляд затьмарився. Якась частина мене навіть усвідомлювала, що все це неправильно. На мене ніби впливають проти волі. Я важко дихала і, якщо б мене не продовжували утримувати чіпкі руки, давно б упала.

А потім чуттєві губи зімкнулися на моїх і стали обережно досліджувати. Спочатку рухи були легкими і обережними. Але поцілунок з кожною секундою поглиблювався, ставав все більш пристрасним.

Дідько! Відчуття, які охопили моє знерухомлене тіло, ставали вже нестерпними. Руки самі подалися вгору і обвили шию демона. В цю мить було вже плювати: справжнє те, що відчуваю, чи ні. Але в якийсь момент відчула, як з мене до роту блондина ніби щось виходить. Майже неусвідомлюване, примарне. І все тіло наливається слабкістю, яка перекликається з задоволенням. Відсторонено мозок відмітив, що з мене щось випивають. Енергію або навіть саме життя. Але нічого вдіяти з цим я не могла і не хотіла. Ніби в мене блокували всі інстинкти. А потім чоло ніби почало палати. У тому місці, якого сьогодні торкалися губи Астарта.