Глава 2.3

Взявши з собою контракт, він рушив у бік спальні. Перш ніж усвідомила до кінця, що роблю, я попленталася за ним, ніби прив’язана. Впевнена, що в моєму погляді відображалася не менша туга, ніж у погляді Марії, коли я спостерігала за тим, як Астарт відкриває двері комори і зникає в блискучому тунелі. Потім двері різко зачинилися, змусивши мене здригнутися.

Навіть не повністю усвідомлюючи, що роблю, негайно кинулася туди і відчинила їх знову. Переді мною постала звичайна невелика комора з якимось мотлохом. Ніякого сяючого порталу. Але я вже чудово розуміла, що все це мені не здалося. І демон, і блискучий тунель, в який він увійшов. А в серці коїлося щось дивне, чому я не могла знайти пояснення і що шалено лякало.

Я розгублено пленталася по квартирі, де тепер була повноправною господинею. Марія зникла, немов її тут і не було ніколи. Платяна шафа спорожніла. І я, щоб вгамувати бентежачі серце відчуття, забрала з коридору свою валізу і стала розпаковувати, заповнюючи шафу власними речами.

Погляд впав на дзеркало, що висіло поруч, і я зіщулилася, побачивши своє відображення. Жахливий макіяж потік, перука розпатлана, і виглядала я так, немов тільки що з пекла з’явилася. Оце красуня! Не дивно, що Астарт не проявив до мене ніякого інтересу. Хоча... З чого взяла, що проявив би в іншому випадку? Я і в своєму теперішньому вигляді не така вже й красуня. Та все ж бачити це опудало в дзеркалі було неприємно.

Я зірвала з голови перуку і в роздратуванні відкинула. Потім попрямувала до ванної. Там довго і несамовито змивала з обличчя макіяж, мила голову і відмокала в гарячій, шикарній ванні, де легко помістилося б двоє. Разом з брудом мене залишала і жахлива нервова напруга, яка не відпускала з самого моменту втечі і гризла зсередини. Нахлинув довгоочікуваний спокій. Тепер і справді все буде в порядку. Я звільнилася від тебе, Андрій...

Витершись насухо, анітрохи не соромлячись власної оголеності, пройшла назад до спальні. А перед ким тут соромитися? Квартира тепер моя, нехай всього лише на рік.

Задумливо розчісуючи вологе попелясто-русяве волосся, що доходило мені до талії, я розглядала своє відображення. Трохи вища за середній зріст, дуже тендітна, через що здаюся молодшою, ніж насправді. Мені вже дев’ятнадцять, а в дзеркалі відображається та сама дівчинка-підліток, яка колись наївно-захоплено дивилася на світ величезними сріблясто-сірими очима.

Відрада і гордість батьків. Скромна, слухняна, схожа на підсніжник, що боязко визирнув на поверхню. З цією квіткою на початку нашого знайомства мене любив порівнювати Андрій. Вихована в такій суворості, що до випускного класу нікуди не ходила вечорами і з хлопцями не зустрічалася. Витягли мене в клуб лише раз, переконавши збрехати батькам, що буду ночувати у подруги. Іноді я думаю, як би склалося життя, якби тоді відмовилася від наполегливого запрошення Світлани. Але мені так кортіло хоч одним оком побачити те привабливе яскраве життя, якого весь цей час була позбавлена!

Згадала розгублену дівчинку, яка весь час смикала донизу коротку чорну сукню, позичену Світланою. Подруга навіть переконала залишити волосся розпущеним, а не стягувати, як зазвичай, в старомодну косу. Вперше в житті тоді нафарбувалася, хоч і не дуже яскраво. Нанесла на губи ніжно-рожевий блиск і злегка підмалювала вії. Але і це здавалося мені неприпустимим. Батько був категорично проти того, щоб я себе якось додатково прикрашала. І це вбивалося в мене з дитинства. Як же я ніяковіла тепер від свого вигляду! І з яким подивом ловила на собі в клубі зацікавлені погляди. Ні, хлопці й раніше звертали на мене увагу. Але підійти боялися, знаючи, що відповім категоричним «ні» на будь-які їхні пропозиції.

Зараз же я своїм зовнішнім виглядом ніби дала зрозуміти, що зацікавлена ​​в знайомстві. І від цього хотілося провалитися крізь землю. Я вже всерйоз роздумувала над тим, як би непомітно втекти, але Світлана була напоготові і чіпко утримувала за руку. Вона підвела мене до своєї компанії. Я очікувала знущань і звичних зневажливих поглядів на адресу ботана і недоторки, як обзивали мене в школі. Але ні. Хлопці виявилися дуже доброзичливими. Мене засипали компліментами, пригостили коктейлем. Тоді я вперше спробувала алкоголь. Відразу навіть і не зрозуміла, наскільки він підступний. Коктейль пився так легко, що я сама не помітила, як осушила весь келих.

Хлопець, який сидів поруч зі мною – Влад з паралельного класу – негайно замовив мені інший. Його захоплений, зацікавлений погляд бентежив, але чим більше я пила, тим сильніше мною оволодівала якась відчайдушна веселість. Незабаром я вже реготала над його жартами і відповідала посмішками на компліменти. І все ж, коли рука хлопця ніби ненароком обвила мої плечі, нервово сіпнулася. Він не став наполягати, лише тихо прошепотів:

– Ти давно мені подобалася. Я радий, що випала нагода познайомитися ближче.

Піймавши змовницький погляд Світлани, звернений до нього, я раптом здогадалася, чому мене сюди затягнули. І це мені не сподобалося. Помітивши зміну в моєму настрої, Влад замовив новий коктейль і виголосив тост за мене. Всі дружно підтримали, і довелося випити. Цей келих вже явно був зайвим. Все навколо попливло, а Владів раптом стало два. З жахом усвідомила, що напилася. І ось як в такому стані забратися звідси?! А хотілося цього шалено! Припинити цей фарс і піти. Світлана навряд чи стане мені допомагати. Вона на боці Влада.

– Я хочу піти, – приглушено промовила я, коли губи хлопця торкнулися моєї скроні.