Глава 1

ГЛАВА 1

Я засинала з посмішкою на вустах, відчуваючи, що вперше в житті по-справжньому щаслива. Вдихала запах коханого чоловіка, відчувала смак його шкіри, до якої тулилася губами. Хотілося кожну ніч засипати, а вранці прокидатися поруч із моїм прекрасним демоном. І я тішила саму себе солодкими мріями про те, що колись так і буде. Навіть уві сні відчувала, як міцно і надійно вкривають від усього світу його обійми. А вранці як же не хотілося розплющувати очі і усвідомлювати, що чарівна казка закінчилася!

– Іро, вставай, – почувся лагідний голос, від теплого дихання зметнулися завитки волосся над моїм вухом.

Я заперечливо застогнала, не бажаючи виринати з томливої млості сну, де мені снилося щось яскраве і невимовно приємне.

– Розумію, що рано... Але потрібно непомітно доправити тебе до Академії... – наполягав найприємніший голос у світі.

І я знехотя розліпила повіки. Зловила ніжну посмішку Астарта і теплий погляд смарагдових очей, в яких заблукали золотаві відблиски. Всміхнулася і простягла руку, провела по його щоці, щоб переконатися, що він реальний.

Всього кілька секунд – і чари минулої ночі остаточно розвіялися. Я розуміла, що повторення того, що сталося між нами, Астарт просто не допустить. Як і обіцяв, він подарував мені лише одну ніч. Серце болісно стислося, а з очей викотилися одна за одною кілька сльозинок.

– Не плач, прошу тебе, – він спохмурнів і поцілунками осушив зрадницькі сльози. Потім обережно припав до моїх губ, даруючи легкий присмак солі. – Ти ж розумієш, що у нас немає іншого виходу? Я б хотів залишити тебе тут, зі мною. Але не можу.

– Кохаєш недостатньо сильно, щоб ризикнути? – тихо сказала, відсторонюючись і сідаючи на ліжку. – Я все розумію... Та й з чого вирішила, що кохаєш? Це з твого боку лише пристрасть, яку ти вже втамував. Все розумію... Зараз одягнуся.

Астарт різко схопив мене за плече і потягнув назад у ліжко, перевернувши на спину. Навис зверху, дивлячись із сумішшю люті і болю.

– Невже ти не розумієш?

– Якраз розумію, – насилу стримуючи новий потік сліз, випалила я. – Мені говорили про те, що демони рідко відчувають до когось глибокі почуття. Ти вже кохав так сильно, що наплював на все. На загрозу з боку Ліліт. Тоді ризик здавався тобі виправданим, чи не так?

– Ти про що? – його брови зсунулися до перенісся.

– Про твою покійну дружину, – кинула я. – Прекрасну ельфійську принцесу. Здається, її звали Талісія.

– У декого занадто довгий язик, – пробурчав Астарт, і я одразу ж кинулася захищати дворецького Хайдена.

– Ні, просто хтось не приховує від мене правду.

– Яку правду?

Астарт відпустив мене і витягнувся поруч на ліжку, втупившись у стелю. Я повернула до нього голову, милуючись ідеальним профілем, і з гіркотою сказала:

– Про те, що ти кохав так сильно, що після її смерті заборонив собі любити взагалі. Досі тримаєш в тому ж вигляді її кімнату, наче вона жива і коли-небудь повернеться.

– Іро, коли я одружився з Талісією, то ще не знав, що Ліліт не зупиниться ні перед чим.

– Нехай так... – стало вдвічі болючіше від того, що він навіть не заперечував те, як сильно досі її любить. – Але вона продовжує залишатися для тебе єдиною жінкою, яку ти любив по-справжньому... Вибач, – сама засоромилася цих звинувачень.

Яке право я маю висувати їх? Астарт ніколи й нічого мені не обіцяв. Це я затягла його до ліжка минулої ночі, а не він мене. Час змиритися з тим, що я в його житті лише чергова дівка, що зігрівала йому постіль в одну з ночей.

Піднялася з ліжка, витягла з пояса уніформу студентки Академії таємних знань і почала одягатися. Коли мигцем поглянула на Астарта, побачила, що він спостерігає за мною, лежачи на боці і спираючись на лікоть. В його очах застиг дивний хворобливий вираз. Я вже повністю вдяглася і тепер нервово розчісувала волосся, стоячи перед дзеркалом в повний зріст. Потім почула тихий голос мого архидемона:

– Я міг би не переконувати тебе в тій думці, що вже склалася. Так було б легше.

– Для кого? – я розвернулася до нього, затиснувши в руці гребінь.

– Для тебе.

– Повір, я вважатиму за краще саму гірку правду, а не постійні сумніви, – заперечила я й прикусила губу, відчуваючи, як при одному погляді на нього завмирає серце. – Розкажи мені про неї. Якщо я хоч щось для тебе значу...

– Шантажистка, – невесело посміхнувся він, і я слабо посміхнулася у відповідь.

– Просто це для мене справді важливо...

– Гаразд...

Астарт підвівся і швидко вдягнувся, уникаючи дивитися на мене. Я ж не могла відвести очей від його прекрасного тіла, знову повертаючись до сьогоднішньої ночі, коли воно зливалося з моїм в єдине ціле. Темне волосся з червоним відливом мерехтіло при світлі перших сонячних променів, що пробивалися через прочинені портьєри. Вже повністю вдягнений, він пройшов до вікна і спрямував погляд у далечінь. Заговорив відсторонено і спокійно, немов з усіх сил стримуючи найменший прояв емоцій.  Я ж сіла в одне з крісел, підібгавши під себе ноги, і стала слухати.