Вернувшись додому я роздягнулася і повільно сповзла на підлогу в коридорі. Мені було байдуже на холод, що проникав у квартиру з під'їзду. Юра мовчки сів поруч. Його очі потемніли, руки дрібно трусилися. Вперше він виглядав таким безпорадним. Я втупилася поглядом в стінку. В моїй душі продовжувалм бушували емоції.
Хотілося трощити все навколо. Не витримавши напруг, я з усієї сили б'ю кулаком в стіну й одразу скривилася від болю. Демон обмежено стис мою долоню і щось прошепотів. Через декілька хвилин біль минув.
--Я так більше не витримаю.- мовила я до Юри й заплакала. Життя стільки разів мене випробовувало на стійкість, що я звикла бути готовою до будь якої небезпеки. Мою тривогу не могли зупинити навіть антидепресанти, які прописав мені лікар.
-- Мала, ти не повинна завжди бути сильною. Тепер для цього є я. - прошепотів демон, ніжно торкаючись пальцями моєї щоки.
Але я не могла так жити далі. Моя душа збунтувалася проти цієї сірої нестабільності, яка завжди присутня в маленьких містечках сучасної України. Відчуття ніби час тут назавжди застиг.
Юра ніби прочитав мої думки і сумно усміхнувся.
-- Мала, ти права. Людське життя лише мить, яку ви тратите на жалість до себе. Так не можна. Треба рухатися вперед попри страх і невизначеність.
Я мовчки поглянула йому у вічі. І вперше за дуже довгий час просто насолоджувалася моментом.
#1420 в Фентезі
#312 в Міське фентезі
харизматичний демон музикант, прийняття власної темряви і віра в себе, смілива розумна й вродлива героїня
Відредаговано: 21.06.2026