РОЗДІЛ 9 Нові випробування

Ввечері погода змінилася. В кімнаті, не зважаючи на теплі батареї, було прохолодно. Юра стояв біля вікна докурюючи цигарку. Я сиділа на ліжку намагаючись зібратися з думками. Напис на моїй спині продовжував пульсувати. 

--Юлю, ти має знати правду про цей напис.- раптом мовив він, сідаючи на підвіконня.

--Яку ще правду?- поцікавилась у нього. Здавалося ніби демон випробовує мене на стійкість.

--Цей напис назавжди прив'язав тебе до мене. - спокійно відповів той. Від його слів мені стало моторошно. Серце шалено барабанило в грудях, пальці тремтіли. Я ледь стримувалася, щоб знову не заплакати. 

Юра повільно підійшов до мене і сів поруч. Мовчки взяв мої руки в свої. Я відчувала як його енергія дивним чином передається мені. Біль в моїй душі повільно відступав. Хотілося спати. Юра вклав мене в ліжко й накрив ковдрою. Незабаром я поринула в сон. 

Прокинувшись згодом, я не одразу зрозуміла котра година. Потягнувшись до мобільного побачила 6:35, отже я проспала цілу ніч. В кімнаті ще було темно. Світло ліхтарів з вулиці проникало в квартиру, даючи змогу трохи зорієнтуватися. 

Я тихо потягнулася в ліжку. Напис на моїй спині припинив пульсувати. Присутність Юри відчувалася всюди. Я швидко встала з ліжка й вирушила у ванну, щоб почистити зуби. Як на зло, світло знову вимкнули. Я прошепотіла декілька прокльонів на адресу,, наших сусідів '' і почала збиратися на роботу. 

Прийшовши в книгарню застала там лише власницю Інну Валеріївну. Вона виглядала втомленою. Чорні кола під її очима видавали безсонну ніч. Побачивши мене вона поцікавилася:

-- Юлю,я думала ти вже не прийдеш.

-- А де всі працівники? - запитала я у неї. 

Вона силувано усміхнулася, поглянувши мені у вічі.

--Нашу книгарню закривають. Хтось вирішив, що людям непотрібно читати книжки.

Від почутого все стиснулося всередині мене. Якщо її закриють я втрачу роботу й змогу себе забезпечувати. Я мовчки сіла на стілець, що самотньо притулився до стіни, де ще стояли книжки. Скоро їх тут не буде. 

Інна Валеріївна мовчки закурила. Ця завжди елегантна й витончена жінка вмить постаріла. Здавалося ніби разом з книгарнею в неї відібрали її  душу. 

Страх стискав груди, але разом з ним прийшла рішучість. Я не могла дозволити, щоб усе, чим жила, зникло. Що б не трапилося, я маю зробити вибір - або залишитися осторонь, або боротися за своє життя і за тих, кого люблю. 

Вперше в житті я перестала боятись себе. Вийшовши на вулицю вдихнула свіже повітря. Юра тупцював на місці, хухаючи на руки, щоб зігрітися. Його ріжки кумедно стирчали над головою. Я підійшла ближче і торкнулася губами його щоки. Він уважно поглянув на мене і сказав:

-- Юлю, ти найсильніша смертна жінка, яку я лише зустрічав в своєму житті.

--Сильна... Можливо. Але без тебе я б не дізналися на що здатна насправді.- мовила я, торкаючись його руки. 

Я усвідомлювала, що найважче випробування чекає на мене попереду.