РОЗДІЛ 3 Знайомство одне з одним

Наступні дні минали в роботі. Привезли цілий бусик книжок, які треба було звірити зі списком. Деколи траплявся брак або недостача. 

За вікном світило сонце. Сніг на землі сяяв наче діаманти. Та думками я знову поверталася до Юри. До того, що відбулося між нами на початку поточного тижня. 

Завершивши день, я повертаюся додому. Згадала, що треба докупити продукти. Заходжу в магазин. Одразу стало тепліше. Вибравши товари підходжу до прилавку. Розраховуюсь і виходжу. Холодне повітря трохи обпікає легені.

Знаходжу в під'їзд і раптом чую музику. Підмаюся на третій поверх з важким пакетом та переводжу подих. Повільно обретаю ключ в замку й нарешті відчиняю двері. В квартирі запах кориці. Це одразу переносить в дитинство, коли мама пекла булочки на продаж.

Ставлю пакет на підлогу і знімаю куртку. Згодом роззуваюся. В цю мить відчуваю на собі чийсь погляд. Обертаюся- й бачу Юру. Він стоїть спершись плечем до стіни. Його сині очі уважно вивчають моє обличчя. 

-- Мала, ти сьогодні сама не своя. - промовив до мене. - Щось трапилось?

Замість відповіді я мовчки підійшла до нього і ткнулася головою в груди розплакалася. Він міцно мене обійняв. Я чула як гучно б'ється його серце. 

--Юлю, ти не зобов'язана завжди бути сильною. - тихо прошепотів мені на вухо.

--Як по-іншому? - запитала я в нього, трохи заспокоївшись.

-- Просто навчися довіряти мені. - продовжив Юра.

Я притислася до нього сильніше. Він погладив мене по голові й від цього простого жесту на моїх очах з'явилися сльози. 

--Я, до речі, спік булочки з корицею. Твої улюблені.- озвався чоловік, зазираючи в мої очі.

Я завмерла. Звідки він дізнався про це? 

Згодом ми сиділи в кухні за столом наминаючи булочки з гарячим чаєм. Я дивилася на нього і тілом розливалося дивне відчуття ніби тепло від Юри переходило до мене. 

Ми обоє мовчали. В цьому мовчанні було більше сенсу,ніж у всіх словах.