РОЗДІЛ 1 Початок

Присвячується усім, хто вірить у силу музики, яка здатна зводити з розуму і дарувати неймовірну насолоду від розкриття власних бажань. 

Музика здавна була тією потужною силою, яка здатна лікувати душі. Не тільки лікувати,а й оголювати власні таємні бажання. Для мене таким відкриттям в дорослому віці стали пісні гурту,, Тіні на хресті ''. Атмосфера їхніх пісень містично- гротескна з додаванням грубої щирості, якої так бракує в наш час. Особливо кайфую від їхнього пісні,, Культурний демон музикант ''. Випущена ще тридцять років тому, вона продовжує вражати уяву шанувальниць. 

Там є такі рядки:

,,Демон музикант явись мені 

звільни від мене від обмежень.

Подаруй надію на безсмертя 

взамін бери мене усю ''.

Фронтмен гурту,, Тіні на хресті '' в молодості мав таку потужну харизму, що її досі відчутно в піснях. Його звати Юліан Клин. Цього року йому виповниться 62. Не зважаючи на сиве волосся, він продовжує працювати над новими піснями. Його особисте життя було приховано від публіки. Від того з'являлися різноманітні чутки, які не мали під собою реальної основи. 

Мене звати Юлія Ворон. Майже рік працюю в книгарні. Я - звичайна 32- річна жінка, яка хоче кохати і бути коханою. Та для цього необхідно навчитися приймати власну темряву. Те, що раніше доводилося ховати, щоб батьки не сварили. Вони в мене були суровими. Виховані системою ,яка на щастя, давно зникла. Та її тінь будемо ще довго носити в собі. 

Отже про що це я? Можете вважати мою історію суцільною вигадкою чи бурхливою фантазією. Та для мене тоді  все було занадто реальним. Навіть зараз відчуваю на собі його погляд, хоч в кімнаті нікого нема. За вікном панує темрява, яку розсіюють вуличні ліхтарі. На землі лежить сніг, подекуди навіть ожеледиця. На календарі - 19 січня 2026 року. 

Я зайшла в кухню зробити каву і завмерла - відчуття ніби за мною щось спостерігає лише посилилося. Серце шалено калатало в грудях, пальці тремтіли. 

,,Що ж це коїться?"- подумала про себе. Згадала, що постійно слухаю містичні пісні. Від того будь хто почне їхати з глузду. 

Раптом за моєю  спиною пролунав шепіт. Від страху ледь не впустила горнятко. Треба взяти себе в руки. Повільно роблю ковток гарячої кави. Спокій повільно повертався до мене. 

Отже запрошую вас у свою дивовижну історію, яка точно зачепить потаємні струни душі.