***
ЯРА
— Посадка на ваш рейс вже скоро почнеться... — помітила Саша, подивившись на табло.
— Яро, — Влад взяв мене за манжет блузи. — Можна тебе на хвилинку?
— Окей, — я кинула погляд на Кіра. — У нас же є ще трохи часу до рейсу?
— Іди, — Кір кивнув.
Я теж кивнула і пішла за Владом, який вже встиг трохи відійти від інших.
Він зупинився лише тоді, коли Саша з Кіром вже були поза полем нашого зору.
Ми стояли в безлюдному напівтемному коридорі.
Влад дивився на мене і чомусь мовчав.
Я не розуміла, до чого це все.
— Влад, я не...
— Не лети з ним, — перервав мене він. — Він — небезпечна людина.
— Що ... — здивувалася я. — З чого ти взяв?…
— Я просто відчуваю це. Не знаю як пояснити, — погляд брата був стурбований, а ще — серйозний, як ніколи. — Будь ласка, не вплутувайся в неприємності... Не лети з ним, Яро.
***
ВЛАД
Я не хочу тебе втратити. Ця людина знищить тебе ... Я не можу дозволити цьому статися. Я врятую тебе. Того разу не врятував, але тепер...
Яра раптом якось дивно посміхнулася, а потім відсторонилася від мене.
— Продовжуй в тому ж дусі і Саша ще більше ревнувати почне, — Яра зазирнула мені в очі. — І тоді саме вона буде для мене небезпечнішою за всіх. А Кір... — я раптом посміхнулася. — Кір не зможе завдати мені шкоди. Ти повинен був і сам зрозуміти все про наші з ним почуття... Навіщо тоді це все?
— Кажу ж, він небезпечний, — серйозно сказав я. — Не лети з ним.
***
ЯРА
Я раптом зрозуміла, що Влад дійсно переживає. У нього так сильно розвинене шосте відчуття, що, не дивлячись на ідеальну поведінку і манери Кіра, він відчуває, що від того віє небезпекою.
Тобі потрібно було вчитися на сищика, а не на економіста-міжнародника.
Я по-теплому посміхнулася.
— Спасибі. — сказала я, заглянувши брату в очі. — Я ж завжди думала, що тобі все одно... Але, схоже, я була не права, — я продовжувала посміхатися. — Знаєш, я завжди, всі ці роки після твого від'їзду, чекала від тебе підтримки і уваги... Тоді мені здавалося, що саме це може врятувати мене...
— А що зараз? Думаєш, Кір рятує тебе?
— Що б він не робив, він вдихає в мене життя, — я дозволила собі щиру щасливу посмішку. — І я ніколи ще не була настільки жива, як зараз. Як людина, яка пройшла через подібне і ожила завдяки Саші, ти повинен мене зрозуміти.
— Дай мені відповідь на одне питання, Яро, — Влад уважно дивився мені в очі. — Якщо у тебе будуть неприємності... Тепер, на цей раз, ти розкажеш все мені? Я в свою чергу пообіцяю вислухати і допомогти всім, чим зможу.
— Ти — моя сім’я, — серйозно сказала я, не відриваючи погляду від чужих очей. — І вже якщо я і зможу довіритися кому-небудь, то це точно будеш ти, брате, — я простягнула йому руку.
Влад потис мою руку і злегка посміхнувся.
— Сподіваюся, ти теж зможеш довіритися мені, — додала я пошепки, трохи притягнувши руку брата до себе. — Адже, як би там не було, брат у мене тільки один...
***
САША
Влад і Яра йшли дуже близько один до одного: їх долоні практично стикалися.
Бачити їх у такому тісному, майже фізичному, контакті, мені було неприємно.
Все ж таки, між цими двома був якийсь особливий зв'язок, який ані мені, ані Кіру ніколи не розірвати.
Влад і Яра були братом і сестрою. І вони завжди ними будуть. Навіть якщо один з них зненавидить іншу. Навіть якщо вона спробує вбити його. Родинний зв'язок ніколи не зникне. Кровні узи — вічні.
Їх зв'язок, він назавжди.
Саме такі думки захопили мене зараз.
Яра кинула погляд на табло і сумно посміхнулася.
— Ну що ж, нам, напевно, пора йти до воріт.
— Так, — кивнув їй Влад. — Ідіть.
— Приємно було познайомитись поближче, — дружелюбно сказав Кір, простягаючи руку Владу.
***
КІР
— Будь ласка, подбай про неї, — відповів Влад, потискуючи мою руку і, підсунувшись трохи ближче, продовжив говорити пошепки, щоб чув лише я. — Не псуй її, якщо любиш.
Мої зінниці напевно трохи розширилися — Влад виявився занадто проникливий...
Через долі секунди я задоволено посміхнувся.
— Людину не можна поліпшити або зіпсувати, — так само пошепки відповів я Владу. — Їй можна тільки запропонувати або навпаки — заборонити, проте, скільки б їй не пропонували нудне — вона не візьме, і скільки б не забороняли небезпечне — вона не відмовиться... Така її справжня природа. У будь-якому випадку, вона сама обирає свій шлях. Йти за покликом природи або стримуватися?... Ось і весь наш вибір, як думаєш?
— Сподіваюся, ти не помилишся з вибором, Кіре, — коротко сказав Влад, продовжуючи потім трохи голосніше. — Вдалого вам польоту.
— Гарної дороги додому, — відповів йому я і розтиснув долоню. — Думаю, ще побачимося.
— Побачимося, — луною повторив Влад, після чого я з з Ярою нарешті пішли на реєстрацію.
Як тільки ми відійшли на досить далеку від Влада і Саші відстань і стали в чергу до стійки реєстрації, Яра ненав'язливо переплела свої пальці з моїми.
***
Сьогодні все змінилося. Так, саме сьогодні — наша початкова точка відліку. Саме сьогодні почався новий етап життя кожного з нашої четвірки.
Кожен з нас сьогодні зробив свій вибір і всі наступні події, які спричинили за собою сьогоднішні рішення, будуть пов'язані саме з цим днем.
Відредаговано: 25.09.2022