Розділ 59. ЯРА/КІР. Спроба щось налагодити.

І навіщо я це зробила?... — я сиділа за ноутом поруч з Олею і раз у раз щось підказувала дівчині, яка поспішно все виправляла і при цьому дурнувато посміхалася.

Це дратувало.

А Кір не йшов. Йому все одно, що я там оголялася, що я взагалі тусуюся не з ним?... Ні. Знаючи його, він, швидше за все піде в контратаку... Згадати хоча б цей випадок зранку.

Я мало не почервоніла, згадуючи що він сказав мені, коли я спробувала його збентежити.

Коли я намагалася його збентежити, він завжди примудрявся вивернутися і власноруч збентежити мене у відповідь... А що якщо і з дівчатами все буде так само? Якщо я намагалася змусити його ревнувати, не стане ж він...

Я злегка стиснула мишку.

"Чи стане? Точно-точно. Це ж Кір..." — я кинула погляд на сходи вниз. — "А я всього лише хотіла помститися йому за вчорашній вечір..." — я ледь помітно зітхнула.

— ...Не знаю, як краще зробити ось тут... — почула я від Олі.

— Ага, зараз, — я заглянула в комп'ютер. — О, так тут все дуже просто, дивись...

***

КІР

— Значить, Влад любить м'ясні страви зі свинини і рибні страви в японському стилі... — я посміхнувся. — А святкувати ви збираєтеся вдома. Їжу будете замовляти або готувати?

— Якщо м'ясне меню — я буду готувати. Мама теж допоможе... І, можливо, Оля, — Олена злегка посміхнулася. — А якщо суші — то замовимо. Я не сильна в японській кухні...

— Зрозуміло, — я злегка облизав губи. — Ну так як у вас в будинку дитина і ти сама зі специфічною дієтою, та й у Влада, наскільки я розумію, теж є певні рекомендації, то приготувати їжу вдома — правильне рішення. А при бажанні можна ж і трохи суші приготувати. Один мій друг якось намагався дати мені подібний майстерклас...

— Здорово, — вона стримано усміхалася. — Але не хотілося б тебе тривожити... Все ж, ти будеш гостем на цьому дні народженні... А гості повинні веселитися.

— Оленко, повір, я буду насолоджуватися тим, що можу допомогти вашій родині, — я посміхнувся. — Так, я можливо, не буду відчувати себе чужим і зайвим на цьому святі... Хоча, дещо таки збиває мене з пантелику, — чесно сказав я.

А Олена опустила голову.

Я розумів, що можливо мені не варто взагалі влазити в ці сімейні дебрі, але і дивитися на цей гарем навколо цього Влада мені не подобалося. Люди навколо нього страждали, бо любили його. А він просто дозволяв їм всім любити себе. Взагалі не розумію, що вони всі знайшли в ньому.

— Але раз ти з Ярою, ти точно не чужий... Адже Яра — рідна сестра Влада і... — Олена відвела погляд убік, напевно, зрозуміла до чого я хотів повести цю розмову, але замість того, щоб поговорити про це, вирішила перевести тему. — Знаєш, з тобою вона так сильно змінилася... Навіть Оля помітила... І... — вона на секунду замовкла. — Все ж таки, спитаю... Що саме збиває тебе з пантелику?

Зараз я міг би зупинитися. Міг би почати говорити про Яру, однак, чомусь мені хотілося зробити зовсім інше. Тим паче, Олена сама зачепилася за цю мою фразу.

— Те, що ви всі живете ним, — прямо сказав я. — І саме через це проблеми у вас у всіх.

— Але я... — дівчина хотіла щось сказати, та я вирішив її перебити.

— Ти гарна і розумна дівчина, але він все одно не покохає ані тебе, ані Олю. Він завжди буде з Сашею. А залишаючись поряд, ви обидві тільки обмежуєте себе.

— Але він... Даня, він любить Даню і...

— Якщо ти дійсно закохалася в нього — відпусти. Так йому буде краще. Якщо ж ти його взагалі не любиш, то тим паче маєш відпустити. Бо в такому випадку поряд з ним ти ніколи не будеш щаслива.

— Ти... Звідки ти...

— Думаю, Яра теж в якомусь сенсі кохала його. І позбутися тих почуттів вона змогла тільки коли зустріла мене і віддалилася від нього. Ти теж можеш зустріти когось. Але якщо будеш весь час поруч з ним, то ніколи не закохаєшся в іншого.

Дівчина хотіла-було щось відповісти, але двері на кухню відчинилися і в дверях показалася Яра.

— Кір, ви закінчили? — з якоюсь претензією в голосі запитала вона.

— Думаю так, — я подивився на Олену. — Що скажеш, Оленко?

— Так, — вона кивнула. — Ти маєш рацію, — вона посміхнулася і встала з-за столу. — Спасибі за допомогу, — Олена тепло посміхнулася. — Піду будити Даню — він сьогодні справжній соня! — сказала вона і пішла з кухні.

Як тільки двері за Оленою закрилися, Яра в два кроки опинилася переді мною, нахилилася і торкнулася губами моїх губ. Це був не пристрасний поцілунок, а навпаки, найцнотливіший з усіх, що у нас були.

Як тільки я захотів його поглибити, Яра злегка відсторонилася і відкрила очі.

— Такими темпами я швидко стану нудною... — вона подивилася мені прямо в очі.

— Такими темпами я взагалі забуду про все, завдяки чому колись мені було «не нудно», — я злегка посміхнувся.

Двері на кухню раптово відкрилася і в приміщенні з'явилася Саша.

Вона побачила, що Яра нависає наді мною, і злегка зніяковіла.