Розділ 58. КІР. Спокуси(тися).

Добре вчу поганому.

Ваш Кір.

На кухні було досить жваво: Влад сидів за столом і зосереджено клацав щось на своєму ноуті, Саша біля нього телепала ногами під столом від нудьги; Олена і Оля тим часом чаклували над сніданком: брюнетка смажила млинці, в той час як блондинка розливала різні види варення в спеціальні маленькі піалочки.

Я сидів навпроти Влада за столом і переглядав свою стрічку Інстаграм в телефоні.

Через пару секунд двері на кухню відчинилися і до нас приєдналася Яра. Вона була в домашніх шортах і широкій зеленій спортивній футболці з номером, в одній з тих, в яких вона уже давним давно не ходила.

Вона просто кивнула усім присутнім і підійшла до стільниці, де Оля наливала чергове варення в чергову піалочку.

І я, і Влад відірвали свої погляди від гаджетів і крадькома дивилися на Яру.

Злегка посміхнувшись мені моєю ж фірмовою хитрою посмішкою і зустрівшись зі мною поглядом, Яра вирішила зробити щось несподіване. Опустивши кінчик пальця в банку з червоним вишневим джемом, вона підчепила його і, злегка облизнувшись, піднесла його до губ... Проте той капнув прямо на її зелену футболку ще до того, як вона встигла його злизати. Підчепивши її все тим самим пальцем, вона знову піднесла крапельку до губ, облизалася і, нарешті, занурила кінчик пальця в рот і, після декількох посмоктувань, нарешті витягнула палець з рота.

Оля рясно почервоніла, швидко схопила пару блюдець з варенням і, різко відвернувшись від Яри, почала розставляти посуд на столі.

Олена лише весело хмикнула і посміхнулася, перевертаючи черговий млинець.

Влад пару раз моргнув, але все ще продовжував дивитися на сестру.

Саша простежила траєкторію його погляду і, злегка насупившись, відвела погляд.

Я ж крадькома стежив то за Ярою, то за іншими. Мене розпирало від почуття гордості за Яру, як моєї учениці не тільки з дегустаторства, але і з акторської майстерності... Насправді, в останньому Яра досягла ще більше успіху, ніж я, та й я її майже не вчив. Всьому виною вроджений талант.

По тілу пройшли мурашки і я задоволено посміхнувся.

Яра як завжди дивує. Навіть Влада заворожила, ну дає! Така... Талановита.

Руки свербіли прямо зараз взяти її і... Поцілувати у всіх на виду.

— Смачне варення... — трохи зниженим тоном сказала вона, знову зануривши палець в банку. — Спробуй, Кіре, — Яра хитро посміхнулася і протягнула палець до мого обличчя.

Всі на кухні буквально затамували подих і дивилися на горезвісний палець в вишневому джемі.

Добре, що тут не було її мами і я міг трохи пограти...

Я затиснув чужий палець з джемом між своїми вказівним і середнім пальцями і потягнув на себе, занурюючи першу фалангу в джемі прямо в свій рот. Секунда, один вульгарний цмокаючий звук і її палець вже чистий і вільний.

— Дійсно смачно, — прокоментував я, злегка посміхнувшись. — Але ти дещо забула... — я обвів поглядом усіх присутніх. — Неввічливо ось так от починати їсти десерт раніше за всіх, хіба я тобі не говорив?

— Але все ж, іноді занадто важко встояти і не порушити деякі правила... — вона посміхнулася і сіла біля мене. — Es-tu d'accord avec moi?

Чи згоден я з тобою? — я усміхнувся:

— Si vous ne vous taisez pas maintenant, je... — тихо відповів я, трохи примруживши очі.

— Et que ferez-vous? — з викликом перепитала вона.

Не думав що ти прямо спитаєш, що саме я з тобою зроблю...

Я хитро посміхнувся і сказав трохи голосніше, заглянувши прямо в блакитні очі:

— Je vais te baiser ici.

Яра раптом відвела погляд і злегка закусила губу: така збентежена і навіть злегка почервоніла вона мені подобалася тільки більше.

— Je rigole, — раптом посміхнувся я і усміхнувся.

Хоча насправді... Навіть не знаю. Все одно в кожному жарті є доля правди.

— Ne dis pas quelque chose comme ça quand nous sommes avec ma famille... — тихо сказала вона і різко відсунулася. — Вибачте... — звернулася вона до родини. — Напевно, було не дуже ввічливо раптом почати говорити французькою... — Яра широко посміхнулася. — Просто у Франції Кір забороняв мені спілкуватися з ним будь-якими мовами, крім французької, а Жан взагалі принципово тільки французькою і говорив, тож я якось неусвідомлено переключилася...

— Кофта... — Раптом сказала Оля, підійшовши до Яри і торкнувшись тоненькими наманікюреними пальчиками плями. — Її треба зняти і запрати.

— Не гоже їй світити тут своїм животом, — втрутилася в розмову насуплена Саша. — Ми ніби як снідати збиралися...

Саша явно ревнувала... Хоча ще не було до чого.

Влад і Олена зацікавлено поглядали на Яру, чекаючи, що ж вона викине тепер.

Яра посміхнулася, встала з-за столу і почала йти в бік дверей з кухні, паралельно стягуючи з себе верхню кофту і на секунду оголюючи підкачаний прес і тоненьку талію. Біля самих дверей кофта була знята, і вона залишилася в спортивному ліфі-топіку.