Вино не здатне замінити пристрасть і бажання, коли їх немає.
Думаєш, у Трістана та Ізольди все пішло б по-іншому,
не випий вони свого любовного напою?
Я уже закінчила ранкові заняття і готувалася до обіду, коли з боку входу в номер почулось клацання від відкривання дверей.
—... Vous avez commencé à bien parler français, — почула я до болю знайомий голос Кіра, напевно, він говорив по телефону.
Я швидко вибігла до коридору. Як же сильно я скучила...
— Tu m'as tellement manqué... — сказала я майже нечутно.
—Moi aussi... — Кір злегка посміхнувся. — Viens à moi... — він розкрив руки в ніби-то запрошуючому жесті.
Я усміхнулася і підійшла майже впритул, як він і просив.
Потім я обійняла Кіра за шию, прикривши очі.
Кір обійняв мене за талію.
— Allons à un rendez-vous...
— Сe qui signifie «rendez-vous»?
— Побачення. — прошепотів Кир йому на вухо.
— Мені взагалі-то готуватися потрібно... — я відвела погляд.
— А ми зробимо практичне побачення. Поїдеш зі мною на дегустацію... Я їду в цей ресторан інкогніто, так що будеш моїм прикриттям. І взагалі... Проведеш дегустацію сама, як ти на це дивишся?
— Я зовсім не профі в подачі і таке інше... Але ж в ресторанах оцінюється саме подача, хіба ні?
— Але ж ти читала теорію?
— Так, та...
Кір поклав вказівний палець на мої губи.
— От і добре, — він прибрав палець з моїх губ, перенісши його мою на щоку разом з усією долонею. — Даю тобі три години на підготовку. Приведи себе в порядок, а в решту часу можеш повторити необхідний матеріал.
— Embrasse moi... — дуже тихо сказала я, подивившись йому прямо в очі.
— Сertes, — Кір погладив мою вилицю вказівним пальцем, а потім прикрив очі і подався вперед, до моїх вуст.
Ноги від чогось підкошувалися, а серце билося часто-часто...
Може навіть краще, ніж тоді, на полюванні...
Я прикрила очі, зімкнула руки на шиї Кіра і притулилася до нього ще сильніше.
— Що ж ти робиш... — прошепотів він, цілуючи мене в шию і запустивши долоні під мою чорну облягаючу футболку.
Дотики Кіра обпалювали. Було реально жарко, а тіло... Тіло зрадницьки тремтіло, нило і знемагало від бажання.
— Дивлюся, ви часу дарма не втрачаєте... — почула я голос Жана з боку дверей. — Тепер я хоч розумію, чому ти послав мене займатися її навчанням... Сам-то ти точно не в силах контролювати себе.
— Ти все так само нахабний, — Кір злегка примружив очі.
— Ну вже вибачте, що прийшов в СВІЙ номер! — Жан хмикнув і пройшов по коридору до дверей в першу кімнату і відкрив її. — А ти сам міг би і попередити мене, Кір, — хлопець зробив крок в кімнату. — Гаразд, потім поговоримо, — Жан зайшов до кімнати і зачинив за собою двері.
Я стояла і не ворушилася. Цього я точно не хотіла... Ось так прямо перед Жаном... Адже він тепер надумає собі незрозуміло чого... Типу Кір вибрав мене через те що... Ні! — я різко захитала головою в знак заперечення. — Ні, ні і ще раз — ні!
— Дивлюся, стала собою... — Кір посміхнувся і торкнувся губами моєї шиї.
"Треба зупинитися... Все ж, ми тут не самі..." — подумала я, а вголос сказала те ж саме французькою.
—Аrrêtons, — на видиху прошепотіла я. — Nous ne sommes pas seuls...
— Аlors quoi...
«І що?»?!!!
Я вже хотіла сказати йому щось, як в кишені задзвонив телефон.
Я зітхнула і дістала його, припинивши обіймати Кіра за шию.
Подивившись на аватарку, я зітхнула і натиснула «Відповісти».
— Salut, в сенсі, привіт...
— Привіт. Як ти там? — голос Влада був злегка стурбованим. — Уже стільки часу пройшло... Мама хвилюється. Спочатку ти їхала на пару днів а сама стирчиш у Франції вже півтора місяці. У тебе все добре?
— Tout est bon... — на автоматі відповіла я. — Чорт. У сенсі «все добре».
— Ти що там французькою заговорила?
— Довелося... — я зітхнула. — Без французької у мене немає шансів.
— На що?
— Не важливо... Забий, — я посміхнулася. — Як ви, як мама, малі, Олена, Оля?
— А під малими ти маєш на увазі Даню і Сашу? — уточнив Влад.
— Так, обох... — мій голос був на диво м'яким, зовсім невластивим мені.
— Олена тільки повернулася з терапії, є поліпшення. У Дані все добре... Лепече весь час. Оля з головою поринула в роботу, як і Саша. А Кір твій що?
— Тільки повернувся. Не бачилися до цього три тижні...
— І з ким ти там була у чужій країні? Ти ще замала, щоб жити самій і мова...
Відредаговано: 25.09.2022