Розділ 44. ЖАН. Я не став би саботувати її...

- Червоне. Або біле?

- Або біле. Але можна червоне.

ЖАН

— Тут всього лише по п'ятнадцять келихів кожного. І всі їх ти повинла була вже знати на зубок... — я стояв перед столом з сорока п'ятьма келихами порівну наповненими білими, рожевими і червоними винами.

— Але хіба нормально дегустувати так багато відразу... — злегка розгубилася вона.

— Ти не повинна їх дегустувати. Визнач кожне з них за сукнею. Це тобі цілком під силу. Ще я хочу, щоб ти назвала рік і плантацію.

— Це нереально... — повторила вона. — Я ж не вмію визначати рік і плантацію...

— Ти — над-наддегустаторка за фізичними даними і запам'ятати навіть найтонші відтінки запаху або смаку для тебе не повинно скласти проблем. З сьогоднішнього дня кожен день буду перевіряти тебе ось так, — я показав рукою на вина. — Вперед. День перший, подивимося, на що ти здатна прямо зараз...

Вона зітхнула і підійшла ближче до келихів.

Заспокойся... Ти вже пробувала кожне з цих вин. Впораєшся. Якщо не з визначенням плантацій, так з роком точно... Не розчаровуй мене.

***

— Непогано, зовсім непогано! — прокоментував я. — У перших двадцяти змогла назвати рік і навіть частково — плантацію....

— Хіба ж це непогано? — здивувалася вона. — Адже після двадцятого я почала сильно лажати з роком, а правильних плантацій назвала всього п'ять з двадцяти. А після тридцятого вже зовсім нічого не розуміла…

— Повір, навіть такий результат — вельми пристойний. Витримка у тебе ще та... Чесно кажучи, не знаю, чи зміг би я сам після тридцяти щось визначити...

— А навіщо тоді поставив так багато?

— Хотілося перевірити твою витримку і концентрацію. І результати цілком пристойні. Але є один важливий недолік...

— Плантації, — відповіла вона за мене. — Все тому, що на початку навчання я зовсім не звертала на них уваги...

— Тобі потрібно зосередитися на тому, щоб запам'ятовувати відмінності в запаху і смаку по плантаціях. Якщо вийде, то, можливо, у тебе буде шанс затьмарити навіть його... — сказав я. — Я ніколи не бачив такого талановитого дегустатора... Знаєш, я навіть трохи заздрю​​...

— Це мені впору позаздрити тобі... — вона зітхнула. — Я ж стільки часу вже втратила... А тепер, тепер його катастрофічно мало і я не знаю, чи встигну взагалі підготуватися...

— Все буде добре, — я посміхнувся. — Як я і сказав, ти занадто талановита, щоб так просто програти...

***

— Де ти відкопав її? — я лежав на дивані і дивився в стелю. У моїх вухах були навушники.

— Не повіриш... Від поліції в барі врятував. Мала напитися хотіла, але так як їй немає двадцяти одного — викликали копів і....

— Не пам'ятаю, щоб ти колись комусь ось так просто допомагав... Ви ж ще навіть знайомі тоді не були, так?

— Думаю, поспілкувавшись з нею, ти вже повинен був зрозуміти...

— Але як ти розгледів такі нечувані здібності в п'яній дівчині?

— Це сталося не тоді. Вона змусила мене розгледіти це набагато пізніше, — на тому боці почувся сміх. — Як вона там?

— З наручниками впоралася, на пробній дегустації трималася до двадцятого... З плантаціями проблеми — майже не шарить.

— Ти на цьому тесті після двох років тільки до двадцятого доходити почав...

— Так-так, знаю, що вона набагато талановитіша за мене, — роздратовано прокоментував я. — Але у неї все одно занадто мало досвіду. Навіть якщо вона запам'ятає відтінки смаків і відповідні їм роки, то з плантаціями так просто не вийде. Їй просто не пощастило. Якби вона мала ще хоча б два-три додаткових місяці в запасі — вона дійсно могла б зробити фурор.

— Думаєш, не потягне?

— Пройти в останньому раунді разом зі мною? — я хмикнув. — Навіть не знаю. Хіба що їй дуже сильно пощастить і на випробуванні попадуться ті вина, які вона вже дегустувала. Пам'ять у неї — що треба і якщо попадеться те, що вона вже пробувала — вона точно відповість правильно.

— Я зрозумів тебе.

— Кір... — я стиснув трубку трохи сильніше. — Ти пам'ятаєш нашу умову?

— Звісно. Якщо ти виграєш у фіналі, то я візьму тебе на її місце. Ти ж знаєш, я своє слово завжди тримаю. Але якщо ти не докладеш достатньо зусиль і вона не пройде відбіркові — я тебе більше не знаю.

— Пам'ятаю-пам'ятаю... Повір, я не став би саботувати її. Я зможу перемогти чесно, адже за моїми плечима — досвід, якого їй ну ніяк не отримати за такий короткий час...