Розділ 35. ЯРА. Шато О-Бріон і загальні правила  дегустації.

«Хороше вино - як хороший фільм: швидко закінчується, залишаючи чудовий післясмак;

з кожним ковтком в ньому відкривається щось нове, і як це часто буває з фільмами — воно народжується і відроджується в кожному новому поціновувачі»

— ...Як я і говорив, сьогодні ми відвідаємо одне з п'яти шато Premier Grand Cru Classe, а саме — шато О-Бріон. — сказав Кір, коли ми з ним вже вийшли з таксі і стояли прямо перед плантацією винограду, за якою виднілася красива стара благородна будівля — приміщення того самого шато О-Бріон.

— Там парковка була... — розсіяно сказала я, побачивши парковку біля шато.

— Тут пару хвилин пішки... — він подивився на мене з таким собі скепсисом. — Зовсім розледачилася. До речі, раніше це Шато було за межею міста, але місто так розрослося, що тепер О-Бріон знаходиться на його околицях, а навколо нього тепер є і просто житлові квартали.

Коли ми підійшли ближче до будівлі, то побачили перед шато гарний штучний прямокутної форми ставок оброблений каменем, закруглений з одного боку. По обидві довгі сторони ставка стояли кам'яні п'єдестали-кашпо, в яких були ялинки-кульки.

Біля стін самого шато теж були різні ялинові, проте вони були переважно конусоподібної форми. А відразу за ставком, і зліва від нього, росли більші дерева.

Коли ми зайшли в будівлю, почалася наша персональна екскурсія. Нас провели по самим святим місцям будь-якого шато — по приміщенню з пресами, приміщенню з чанами, в яких відбувається бродіння, і по сховищу, де вино дозріває в бочках.

Екскурсовод щось захоплено розповідав, а те, що було найбільш цікаве, Кір перекладав… Я періодично і сама задавала питання:

— Що вони роблять? — запитала пошепки я, помітивши, що один з мужчин, напевно, співробітник шато, доливав вино в одну з мало не тисячі вже явно наповнених раніше бочок. — Невже, вони змішують старе і нове?

— Ні, не зовсім, — Кір посміхнувся. — Просто спочатку під час бродіння втрачається багато вина, а для правильного його «настою» бочки повинні бути зовсім повні, під зав'язку, зрозуміло?

— Ага, — я кивнула.

Після цього нас провели в красивий, помпезний зал з картинами і дерев'яними панелями на стінах, дерев'яним столом з келихами посередині, а також столиком з винами у стінки. А ще, біля однієї зі стін стояв величезний макет корабля, мачта якого майже торкалася стелі.

— Я ж тобі ще не розповідав навіть загальні правила таких дегустацій, — раптом усвідомив Кір. — Дивись, якщо потрібно дегустувати серію вин, починають з найлегших, а якщо мова йде про білі вина, то з самих сухих. Червоні вина дегустують раніше, ніж білі: в іншому випадку посилюється танінова жорсткість червоних вин. Старі вина дегустують після молодих вин, тому що кожне наступне відчуття сприймається в своєму справжньому значенні тільки тоді, коли воно викликається іншим, більш інтенсивним збудженням...

— Як незрозуміло... — я примружила очі.

— Коротше кажучи, починаємо з менш алкогольних серед червоних або з більш сухих, тобто алкогольних, серед білих, — Кір зітхнув. — Червоні дегустують раніше білих, тому що... Загалом, поки просто запам'ятай, що червоні раніше білих. Молоді вина дегустують перед старими, тому що вони мають більш легкий смак, а старі — навпаки, інтенсивний.

— Начебто зрозуміло, — я кивнула.

— Зразки для порівняння повинні мати приблизно однакову температуру...

— Щоб можна було легше порівнювати! — закінчила я фразу за Кіра.

— А ще, дегустувати потрібно відразу після відкупорювання пляшки, — додав Кір. — А якщо відкриваєш старе вино, потрібно стежити за тим, щоб не збовтати осад з дна пляшки. Відкриття пляшки по-науковому називається «декантація», якщо говоримо про процес — то він буде називатися «декантування».

— Зрозуміло, —  я посміхнулася.

— При дегустації не варто вживати більше декількох видів вина, так як тоді твоє сприйняття смаку швидко втратить свою чіткість, — продовжив лекцію мій дегустатор. — Гаразд, стеж за мною.

Кір підійшов до пляшок, сказав щось дівчині, яка тихо-мирно стояла біля столика з винами.

Дівчина мило посміхнулася, взяла зі столика першу пляшку і попрямувала до столу з келихами, де відразу ж професійно відкоркувала вино і налила потроху в два келихи.

— Я б міг тобі розповісти про вина марочні і немарочні, тобто столові... Столові нас апріорі не цікавлять, а от з марочними... — Кір показав тонким довгим пальцем на етикетку вина, яке стояло біля на чверть наповнених келихів. — Зверни увагу на напис під назвою. Першим словом в ній на марочних винах буде «Aпелісьон», потім буде назва регіону і останнім словом буде «контроль».

— Так, я читала про це, — я знову кивнула. — Наявність такого напису ніби як каже про те, що вино вироблено у відповідності зі стандартами регіону, і це, фактично, є гарантією мінімального обов’язкового рівня якості вина.

— Правильно, — Кір продовжував усміхатися. — Але чи знаєш ти, що відомих брендових виробників вина не влаштовує така «одна гребінка», тому в кожному регіоні є свої додаткові «звання», які зазвичай містять фразу «Grand Cru Classe».

— Але ж наявність цих фраз не гарантує постійної якості? Адже урожай теж може виявитися поганим, навіть у відомому шато...