Гаразд...
Я розплющила очі і дістала мобільний.
Відкривши перекладач, я ввела туди наступне:
«Вітаю, я хочу замовити два сніданки в номер»
Перекладач переклав:
«Bonjour, je veux commander deux petits déjeuners dans la chambre»
І як це читається?
Я натиснула на іконку звуку.
— Блін... — сказала я, коли зрозуміла, що інтернет на телефоні — або сам телефон — глючить. — Ну давай вже… — я знову натиснула на іконку.
Мені довелося прослухати запис кілька разів, поки я з горем навпіл змогла абияк повторити:
— Бонжур, же Вудро командер ду петі де жуньер до ла шомбр, — нарешті, сказала я вчетверте і все ж зважилася подзвонити.
Повторивши свою завчену фразу в телефон, я почула відповідь. Звичайно, я нічого не зрозуміла, але інтонації дівчини були ствердними і я сподівалася, що вона все ж зрозуміла, чого я від неї хотіла і тому сказала їй:
— Мерсі, мадмуазель, — я посміхнулася і поклала слухавку.
Коли я підняла очі, то побачила, що Кір з потемнілим від води, вологим волоссям, в одному рушникові на стегнах підійшов до свого чемодана і дістав звідти чисту сорочку.
— Чорт, прасувати потрібно, — прокоментував він і підійшов до мене. — Дай телефон.
— Я сама! — я притиснула телефон до грудей. — Говори, що я повинна сказати.
— Бонжур, же Бюзон де тапотір ля шеміз. Е тіль ун тель опортюніти?
— Переклад? — одразу ж уточнила я.
— Вітаю, мені потрібно попрасувати сорочку. Чи є така можливість?
— А тепер знову французькою.
— Будь ласка.
— В сенсі? — не зрозуміла я.
— Ти забула сказати «будь ласка».
— Будь ласка!
— Бонжур, же Бюзон де тапотір ля шеміз. Е тіль ун тель опортюніти?
— Бонжур, же Бюзон де тапотір ля шеміз. Е тіль ун тель опортюніті?
— Не «опортюніті», а «опортюніти». — виправив мене Кір.
— Окей, — я усміхнулася і знову набрала рецепцію. — Бонжур, же Бюзон де тапотір ля шеміз. Е тіль ун тель опортюніти?
— Уі, Бьен сом, пас де проблем, — відповіли на тому кінці.
— Вона сказала «Уі», а потім «пас де проблем», — я подивилася на Кіра. — Це типу «Так, без проблем»?
Кір лише кивнув, а я тим часом знову заговорила в телефон.
— Мерсі, мадмуазель!
Дамочка ще щось сказала, а потім пролунали гудки.
І, буквально відразу, до номера постукали.
— Напевно, сніданок, — сказала я.
— Піду накину що-небудь, — Кір дав мені свою сорочку. — Прийми сніданок і віддай сорочку, коли за нею прийдуть, — він критично оглянув мене. — І собі теж щось попрасуй.
***
Якщо прийняти сніданок і просто сказати офіціанту, який його приніс «Мерсі», виявилося простіше простого, то з дівчиною, яка прийшла за одягом все було трохи складніше...
Але я не розгубилася і просто двічі повторила те ж саме, що говорила по телефону... Ми, здається, один одного нарешті зрозуміли і вона забрала одяг.
Кір в цей час спокійно доїдав сніданок, за який я ще й сісти не встигла.
Коли я підійшла до столу, він все ж заговорив зі мною...
***
— Bon appétit, mon cher!
— Bon appétit... — я взяла у руки мобільний і, поклацавши перекладач, продовжила. — Се кві сігнефі «мон шер?»
— «Моя люба», — як ні в чому не бувало відповів Кір, відрізаючи собі передостанній шматочок смачного млинчика з фруктовою начинкою і запиваючи його чаєм.
Я злегка насупився і знову скористався перекладачем.
— Же суі ан мек пов пас ун філь, — сказала «вимова» гугл-перекладача.
— «Не дівчина» значить? — Кір посміхнувся.
— Ой... Щось не те наклацала...
—І слова не з'єднуй попарно, «недівчина» моя. — здається, Кір забавлявся, і його настрій ніби як трохи покращився.
Я знову насупилася і скористалася телефоном.
— Же тем оссі, — тихо сказала я через мить, опустивши очі.
— Je sais. — відповів Кір.
— Се кви сігнефі «жи сеіс»? — майже пошепки перепитала я.
— «Я знаю.» — він посміхнувся. — Еmbrasse-moi ou je t'embrasse...
— Се кві сігнефі... — я не встигла закінчити своє питання...
Чужі губи накрили мої власні буквально на секунду і практично відразу відірвалися.
— Кіре...
Не встигла я закінчити фразу, як в двері постукали.
Відредаговано: 25.09.2022